Ю Несбё - Поліція

Авжеж, резонує, цілком.

Управляти містом.

Бо це — його місто, Мікаеля Бельмана.

Ну ж бо, грайте вже на своєму органі!

Бйорн Гольм відчував, як у нього під рукою тремтить Катрина, відчував холодний піт на спині під сорочкою і думав, що сьогоднішній день здаватиметься довгим. Довгий день, але буде ніч, вони з Катриною нарешті зможуть зогрівати одне одного своїм диханням. І життя потече далі — для них обох. Так само триватиме життя для тих, хто залишився живий, хотіли вони того чи ні. І, ковзаючи поглядом по рядах, він думав про тих, кого не було з ним. Про Беату Льонн. Про Ерленда Веннеслу. Про Антона Міттета. Про дочку Руара Мідтстюена. І про Ракель та Олега Фауке — їх теж тут не було. Усі вони заплатили свою ціну. Зокрема, й за те, що пов’язали своє життя з людиною, яка зараз знаходилася біля вівтаря. Харрі Холе.

І якимось дивовижним чином здавалося, що ця людина біля вівтаря продовжує лишатися тим, ким вона була завжди — потужним космічним вихором: чорною дірою, що затягує в себе все хороше з навколишнього світу, поглинає усю любов, дану Богом і не дану йому.

Учора, після того як вони вляглися, Катрина шепнула на вухо, що теж була колись закохана в Харрі Холе. Може, він уповні на це й не заслуговував, але його неможливо було не любити. Так само неможливо було його утримати й жити з ним. Звичайно, закоханість минула, бажання притлумились, принаймні вона старалася. Але маленький рубчик, який залишився у неї (та і в інших жінок) після отих любовних переживань, таки зостанеться — людина, яка була з ними тимчасово, її позичили на якийсь час. А зараз цей час уже добіг кінця. На цьому міркуванні Бйорн попросив її зупинитися.

Пролунали звуки органа. Бйорн завжди відчував трепетну слабкість до органу. У мами був орган, який стояв у вітальні в Скреї, орган Б-3 Грегга Аллмана. Точніше, скрипуча фісгармонія, що видавлювала з себе старі псалми. Слухати його було все одно, що сидіти в наповненій теплими звуками ванні, і хіба можна сподіватися, що не розплачешся?

Вони не схопили Арнольда Фолкестада — він сам попався.

Фолкестад, очевидно, вирішив, що його місія — це усе його життя, яке є. І він здійснив єдиний логічний вчинок.

Його знайшли тільки через три дні. Три дні відчайдушних пошуків. У Бйорна було таке враження, що підняли на ноги усю країну. Тому, можливо, вони відчули певне розчарування, коли надійшла інформація, що його знайшли в лісі в Марідалені, за декілька сот метрів від того місця, де був знайдений Ерленд Веннесла. З маленькою, майже непомітною діркою в голові і з пістолетом у руці. На його слід поліцію навів його автомобіль, старий "фіат", також оголошений у розшук, який знайшли на парковці поряд із місцем, звідки починалися пішохідні маршрути.

Бйорн особисто керував групою криміналістів, що виїхала на місце події. Арнольд Фолкестад лежав на спині посеред вересу й виглядав цілком безневинно, як різдвяний гном з рудою бородою. Він лежав під чистим небом, його навіть не закривали гілки дерев, що росли неподалік. У його кишенях знайшли ключі від "фіата" і від замка на дверях квартири, де стався вибух, — на вулиці Гаусманнс-гате, 92. У нього був звичайний пістолет "Глок-17", а також гаманець, де, окрім усього іншого, лежала зім’ята фотографія хлопця, в якому Бйорн одразу упізнав Рене Калснеса.

Оскільки дощ у цілому лив мінімум добу, а труп пролежав просто неба три доби, особливих слідів не залишилося. Але це й не завадило, у них було й так усе, що треба. Шкіра навколо дірки на правій скроні була обпалена спалахом полум’я, довкола — сліди пороху. Балістична експертиза встановила, що куля в голові Фолкестада була випущена з пістолета, що його жертва тримала в руці.

З цієї Причини слідство зосередилося на іншому: що знайшли після того, як поліція вдерлася в його будинок. Там знайшли майже все, що було потрібно для остаточного з’ясування обставин усіх вбивств: кийок зі слідами крові й волосся убитого, експерти встановили — ДНК Беати Льонн. Знайшли й лопату із залишками землі й глини, вони збігалися за складом з ґрунтом кладовища Вестре-Гравлюнд. А ще — пластикові наручники, стрічку поліцейського огородження того ж типу, що була в Драммені, чоботи, слід від підошви яких був знайдений у Тріванні. Жодного непроясненого моменту. Залишалося тільки написати звіт. Вони завершили, покінчили з цим. А потім настало те, про що так часто говорив Харрі, але чого сам Бйорн Гольм ніколи не переживав, — порожнеча.

Несподівано виявилось — продовження не буде.