Ю Несбё - Поліція

Коротка пауза.

— Тож чому я зібрався підкорити саме цю вершину?

Ще одна пауза. Довга, неначе Бельман чекав, що йому хтось відповість. Та сама ледь помітна усмішка на губах. Пауза затяглася. Занадто затяглася, подумав Хаген. Поліцейські не люблять театральних ефектів.

— Та тому, — Бельман постукав указівним пальцем по кафедрі, — що це найскладніша для сходження вершина у світі. Як у фізичному плані, так і в моральному. Це сходження ні на секунду не може принести радощів — тільки тривогу, смертельну втому, страх, висотну хворобу, кисневе голодування, небезпечні для життя напади паніки і ще небезпечнішу апатію. А коли ти дістався вершини — тобі вже не до того, щоб насолоджуватися миттю тріумфу, тобі потрібно тільки добути докази, що ти справді побував тут: фотографію зробити або навіть дві. І ти не повинен обманювати себе, думаючи, що усе найстрашніше — вже позаду, не повинен впадати в приємну знемогу, — навпаки, тобі слід підтримувати найвищий рівень концентрації, виконувати усі свої обов’язки чітко, як запрограмований робот, при цьому не припиняючи оцінювати ситуацію. Постійно оцінювати ситуацію. Що з погодою? Які сигнали подає твоє тіло? Де ми знаходимося? Як довго ми тут знаходимося? Як справи в інших членів команди?

Він відійшов на крок від кафедри.

— Адже К-2 — це суцільний рух угору й самі лише перешкоди. Навіть під час спуску. Підйом і перешкоди. І саме тому ми хотіли спробувати зійти.

У залі було тихо. Абсолютно тихо. Не було демонстративних позіхів або нетерплячого совання ніг під столами. «Господи, — подумав Хаген, — невже він завоював їх?»

— Два слова, — сказав Бельман. — Не три, всього два. Витривалість і згуртованість. Я хотів додати сюди ще й амбітність, але це слово не таке важливе, принаймні не настільки важливе порівняно з двома іншими. Ви, звичайно, можете запитати, яка користь від витривалості і згуртованості, коли немає мети, амбіцій? Боротьба заради боротьби? Честь без нагороди? Так, відповім я, боротьба заради боротьби. Честь без нагороди. Коли через кілька років усе ще обговорюватимуть справу Веннесли, то це робитимуть завдяки численним перешкодам на нашому шляху. Саме через те, що справа здавалася нерозв’язною. Що гора була зависокою, погода — надто поганою, повітря — надто розрідженим. Що усе йшло не так. Саме перешкоди перетворять цю справу на легенду, яку ще довго переказуватимуть нащадкам, зібравшись біля багаття. І, як і більшість альпіністів світу не доберуться вище підніжжя К-2, так і в поліції можна пропрацювати слідчим усе життя і жодного разу не зіткнутися з подібною справою. Ви не замислювались над тим, що якби ця справа була розкрита впродовж перших тижнів, за пару років про неї усі б забули? Адже що об’єднує усі легендарні злочини в історії?

Бельман зачекав. Кивнув, неначе вони дали йому відповідь, яку сам і проголосив:

— Їх розслідували довго. І долали масу перешкод.

Хтось поряд із Хагеном прошепотів:

— Сам Черчілль [2] Мається на увазі Вінстон Черчілль, державний діяч Великої Британії, прем’єр-міністр цієї країни у роки Другої світової війни, відомий своїм надзвичайним пишномовством, за яке отримав Нобелівську премію в 1953 році. від заздрощів помер би.

Він обернувся і побачив Беату Льонн, яка стояла поряд із ним, криво посміхаючись.

Він швидко кивнув їй і подивився на тих, що сиділи в залі. Старий трюк, але, можливо, він усе ще діє. На тому місці, де усього кілька хвилин тому знаходилося чорне мертве попелище, Бельману вдалося розпалити полум’я. Але Хаген знав, що коли результатів, як і раніше, не буде, горіти йому недовго.

Через три хвилини запальна промова Бельмана закінчилася, і він покинув подіум з широкою посмішкою під оплески присутніх. Хаген теж був змушений поплескати. Він боявся повертатися на трибуну. Адже шоу зараз завершиться, і він має повідомити, що групу необхідно скоротити до тридцяти п’яти осіб. Це наказ Бельмана, але вони домовилися, що сам він про це не говоритиме. Хаген вийшов наперед, поклав перед собою теку, кашлянув, зробив вигляд, що порпається в ній. Підняв очі. Знову кашлянув і криво посміхнувся:

— Ladies and gentlemen, Elvis has left the building. [3] Пані та панове, Елвіс покинув приміщення ( англ .). — Уперше ця фраза прозвучала 15 грудня 1956 року після того, як Елвіс Преслі та його група пішли зі сцени, й продюсер шоу Горас Лі Логан попросив глядачів повернутися на свої місця. Ці слова стали легендарними й наразі використовуються у значенні «шоу завершено, усі можуть бути вільні».