Ю Несбё - Поліція

— Телефон? — запитав Бйорн Гольм.

— Останній сигнал був зареєстрований базовою станцією в центрі Осло, а потім пропав. Можливо, сіла батарея.

— М-м-м… — сказав Харрі. — Ця есемеска. Навколишній світ отримує повідомлення, що вона захворіла…

Бйорн і Катрина повільно кивали.

Столе Еуне зітхнув:

— Можна пояснити доступніше?

— Він хоче сказати, що те ж саме сталося з Беатою, — відповіла Катрина. — Що я отримала смс-повідомлення про те, що вона захворіла.

— Дідько, й справді! — відгукнувся Хаген.

Харрі повільно кивнув:

— Можна припустити, що він перевіряє списки викликів на їхніх телефонах і з’ясовує, з ким вони спілкувалися останнім часом. А потім посилає коротке повідомлення, яке відкладає початок полювання.

— І значно утруднює пошук технічних доказів на місці злочину, — додав Бйорн. — Він уміло грає в цю гру.

— Якого числа було відправлено повідомлення?

— Двадцять сьомого березня, — відповіла Катрина.

— Це саме сьогодні, — додав Бйорн.

— М-м-м… — Харрі почухав підборіддя. — У нас є передбачуване вбивство на сексуальному ґрунті й дата, але немає місця злочину. Які слідчі працювали?

— Слідчу групу не створювали, оскільки йшлося про зникнення. Цю справу так і не перекваліфікували у вбивство. — Катрина подивилася у свої нотатки. — Але, врешті-решт, її передали одному зі співробітників відділу вбивств. Себто — тобі.

— Мені? — Харрі наморщив лоба. — Зазвичай я пам’ятаю свої справи.

— Це тобі дали відразу після Сніговика. Ти втік до Гонконгу й не повернувся. Ти сам мало не опинився у списку зниклих безвісти.

Харрі знизав плечима:

— Гаразд. Бйорне, перевір, що є стосовно цієї справи у групи розшуку зниклих. І поясни їм, що потрібно робити, якщо сьогодні впродовж дня їм надійдуть таємничі телефонні дзвінки або хтось подзвонить у двері, добре? Думаю, ми можемо продовжувати, раз немає ні трупа, ні місця злочину, — Харрі склав руки на грудях. — Тож хто тут пригощає кавою?

— М-м-м… — промимрила Катрина удавано глибоким хрипким голосом, з’їхала по стільцю, витягнувши вперед ноги, заплющили очі й почухала підборіддя. — Мабуть, цим займається саме новий консультант.

Харрі розгублено кивнув, потім схопився, й уперше після того, як знайшли Беату, у Котельні пролунав сміх.

У залі засідань ратуші панувала серйозна напружена атмосфера.

Мікаель Бельман сидів за дальнім кінцем столу, голова міської ради — на чолі. Мікаель знав імена більшості присутніх. Ставши начальником поліції, він, окрім іншого, в першу чергу вивчив імена. І осіб. "Не можна грати в шахи, не знаючи фігур, — полюбляв казати колишній начальник поліції. — Ти повинен знати, що вони можуть зробити, а чого не можуть".

Пораду досвідченого начальника поліції було дано з найкращих мотивів. Але чому саме цей начальник поліції, що вийшов на пенсію, знаходився тут, у залі засідань? Незалежно від того, який він накопичив досвід гри в шахи, навряд чи він так розпоряджався фігурами, як висока світловолоса жінка, що сиділа неподалік голови міської ради. Саме вона в даний момент тримала слово. Королева. Член міської ради, що відповідає за соціальну політику. Ізабель Скоєн. Та, що ходить сама. Вона говорила холодним бюрократичним тоном людини, усвідомлюючи, що її слова протоколюються:

— Ми із зрослим занепокоєнням спостерігаємо за тим, як Поліцейське управління Осло зазнає краху у безсилих спробах зупинити вбивства власних співробітників. Природно, засоби масової інформації тривалий час чинять на нас тиск і вважають, що ми повинні вжити жорстких заходів, але що ще важливіше — у жителів міста теж урвався терпець. Ми просто не можемо жити в умовах зростання недовіри до наших інститутів, у даному разі — до поліції та міської ради. І оскільки це входить до сфери моїх обов’язків, я стала ініціатором цих неформальних слухань, щоб дати голові міської ради можливість оцінити план начальника поліції щодо розв’язаних проблем, котрий, як ми припускаємо, у нього є, і після цього обговорити альтернативи.

Мікаеля Бельмана пробив піт. Він ненавидів пітніти у формі. Він безуспішно намагався упіймати погляд свого попередника. Якого біса той тут робить?

— І я вважаю, що ми повинні мислити вільно й бути відкритими для альтернативних рішень, — виспівував голос Ізабель Скоєн. — Ми розуміємо, що ця справа може бути занадто складною для молодого, нещодавно призначеного начальника поліції. І що обставини склалися так невдало, що ситуація, яка вимагає наявності досвіду і навичок роботи, з’явилася на такій ранній стадії кар’єри начальника поліції. І що було б набагато краще, якби ця справа лягла на стіл колишнього начальника поліції, враховуючи його досвід і заслуги. Гадаю, цього хотіли б усі присутні в цьому залі, включаючи обох начальників поліції.