Ю Несбё - Поліція

— Гаразд, поки що зробимо вигляд, що віримо, — сказав Харрі, не міняючи виразу обличчя. — Тому давайте почнемо із самого початку. Мотив. Хто може вбивати поліцейських, що не зуміли розкрити злочини? Адже саме це є спільним знаменником, так? Думки?

Харрі склав руки на грудях, знову зсунувся по стільцю і заплющив очі. Він чекав.

Бйорн Гольм першим порушив мовчання:

— Рідні і близькі жертв.

Катрина продовжила:

— Жертви насильства, яким поліція не повірила, або чиї справи були недостатньо ретельно розслідувані. Вбивця карає поліцейських, що не розкрили інші вбивства на сексуальному ґрунті.

— Рене Калснеса не ґвалтували, — сказав Хаген. — І якби я вважав, що мою справу було недостатньо добре розслідувано, я б обмежився вбивством тих поліцейських, які повинні були розкрити саме мою справу, а не інших.

— Продовжуйте висувати припущення, потім зможемо які-небудь відкинути, — підбадьорив їх Харрі. — Столе?

— Безневинно засуджені, — відповів Еуне. — Вони відсиділи терміни, затавровані на все життя, втратили положення, самоповагу і повагу інших. Найнебезпечніші леви — це ті, кого вигнали зі зграї. Вони не відчувають ніякої відповідальності, тільки ненависть і злість. І вони хочуть ризикнути, щоб помститися, оскільки їх власне життя все одно повністю знецінене. Вони стадні тварини, тому їм нічого втрачати. Заподіяти страждання тому, хто заподіяв страждання тобі, — ось що примушує їх прокидатися вранці.

— Терористи помсти, ага, — зауважив Бйорн Гольм.

— Добре, — підсумував Харрі. — Зазначте, щоб ми перевірили усі справи про насильство, в яких засуджені не визнали своєї провини і вироки були спірними. І ті справи, засуджені по яких уже відбули терміни і перебувають на волі.

— А може, це не сам засуджений, — сказала Катрина. — Можливо, засуджений все ще у в’язниці або з відчаю наклав на себе руки. І його кохана, брат або батько вирішили помститися за нього.

— Любов, — кивнув Харрі. — Добре.

— Ти ж не віриш у це, — відгукнувся Бйорн.

— У що?

— У кохання, — голос його віддавав металом, а обличчя спотворилося дивною гримасою. — Ти ж не віриш, що уся ця кривава бійня має якийсь стосунок до кохання?

— Чому ж, вірю, — сказав Харрі, знову зісковзуючи по стільцю й заплющуючи очі.

Бйорн підвівся. Обличчя його розчервонілося.

— Серійний убивця-психопат, який з почуття кохання здійснює… — голос його зірвався, і він кивнув на порожній стілець, — це…

— Подивися на себе, — вимовив Харрі, трохи розплющивши одне око.

— Що?

— Подивися на себе — і зрозумієш. Ти розлючений, ти ненавидиш, ти хочеш, щоб винуватець гойдався на шибениці, помер, страждав, так? Адже ти так само, як і ми всі, любив ту, що сиділа там. Джерело твоєї люті — любов, Бйорне. І завдяки любові, а не ненависті, ти готовий зробити усе, що завгодно, здійснити будь-яке зусилля, щоб устромити пазурі у цього мерзотника. Сядь.

Бйорн сів. Харрі піднявся:

— Ось що іще впало мені в око в усіх цих убивствах. Зусилля, докладені для реконструкції первинних вбивств. Ризик, на який не побоявся піти вбивця. Виконана ним робота підриває мою упевненість у тому, що на злочини його штовхнули чисте жадання крові або ненависть. Той, хто прагне крові, вбиває повій, дітей або інших простих жертв. Ті, хто ненавидить не кохаючи, ніколи не докладатиме таких нелюдських зусиль. Я хочу сказати, що ми повинні шукати людину, яка любить більше, ніж ненавидить. У цьому випадку виникає питання: виходячи з того, що нам відомо про Валентина Єртсена, чи здатен він любити так сильно?

— Можливо, — сказав Гуннар Хаген. — Нам не все відомо про Валентина Єртсена.

— М-м-м… Коли сталося наступне нерозкрите вбивство?

— Нині буде стрибок, — відповіла Катрина. — Наступна дата у травні. Справа дев’ятнадцятирічної давності.

— Залишається більше місяця, — сказав Харрі.

— Так, і це було вбивство без усілякого сексуального підґрунтя, швидше сімейна розбірка. Я дозволила собі проглянути справу про зникнення, дуже схожу на вбивство. Тут, в Осло, щезла дівчина. Про її зникнення заявили тільки через два з гаком тижні після того, як її бачили востаннє. Ніхто не відреагував раніше, адже вона відправила кільком постійним контактам смс-повідомлення про те, що вирішила відпочити і відлітає на південь по путівці, що горить. Кілька знайомих відповіли їй, але відгуку не отримали. Вони зробили висновок, що від телефонного зв’язку вона теж вирішила відпочити. Коли надійшла заява про її зникнення, поліція перевірила усі авіакомпанії, але не знайшла її серед пасажирів. Коротше кажучи, вона зникла безслідно.