Ли Чайлд - Нездоланний

Пам’ять. Він зробив декілька кроків.

Чоловік у джинсах та з волоссям підняв свою рушницю. М16 з відстані шістдесяти футів. Теоретична загроза. Будь-який вправний стрілець зміг би влучно вистрелити з великої рушниці на відстані шістдесяти футів. Для М16 це було менше ніж довжина сорока її дул, якщо скласти їх усіх докупи. Майже умовна дистанція. Проте цей тип не був вправним стрільцем. Це вже було доведено ще там, у маленькому будинку. А тепер він ще й пробігся. Тепер у нього перехопило подих. Він відчував важкість у грудях. У нього шалено калатало серце.

Ричер залишався на місці. Чоловік вистрелив. Промах. На фут вище і на фут убік. Ричер почув свист патрона в повітрі, а тоді глухий удар десь далеко позаду себе, коли патрон влучив у будівлю. Мабуть, у ту маленьку прибудову біля зруйнованої огорожі. З мертвими чолов’ягами.

Він відступив назад, в укриття, й тоді сказав:

– Рано чи пізно в нього закінчаться набої.

Ченґ відповіла:

– Він перезарядить зброю.

– Але не зробить цього швидко.

– Це і є твій план?

– Ти мені потрібна біля мене. Про всяк випадок.

– Для чого?

– Дві голови краще, ніж одна. Особливо якщо врахувати стан моєї.

– З тобою все гаразд?

– Не зовсім. Та зрештою, наскільки зі мною все має бути гаразд?

– Я сама піду це зроблю.

– Я не можу тобі цього дозволити.

– Не жіноча робота?

Ричер усміхнувся. Він подумав про жінок, яких він знав.

– Це лише особисте, – відповів він. – Просто звичка.

– Як ми це зробимо?

– Я приверну його вогонь до себе. Він не влучить жодного разу, я тобі обіцяю. Коли в нього закінчаться патрони, я його приберу. Тим часом, ти підбіжиш до нього ближче, і якщо я не влучу в нього, це зробиш ти.

Ченґ сказала:

– Ні, ми обоє привернемо його вогонь на себе. Ми зробимо це разом.

– Це нерозумно.

– Мені байдуже. Ми зробимо це так.

Вони вийшли зі свого сховку. Той тип був досі там. Сам-один серед безмежного простору. Джинси, волосся та рушниця М16. За шістдесят футів від них. Ченґ націлила на нього свою зброю, заплющивши одне око. Ричер стояв прямо, розвівши руки в боки, дивлячись на небо. Рушниця звисала догори дриґом з його вказівного пальця. Зроби свій найкращий постріл! І противник зробив. Він підняв свою рушницю, зафіксував її, прицілився та вистрелив. І не влучив. У жодного з опонентів.

Ченґ вистрелила у відповідь. Лише один постріл. Використана гільза ляснула в повітрі. Проте вона не влучила. Чоловік відійшов. П’ять незграбних кроків назад. А тоді десять. Ченґ знову вистрелила. Іще одна використана гільза розсікла повітря. Ще один промах. Пагони пшениці довкола рухалися хвилями, важко, повільно і тихо. Чоловік підняв свою рушницю. Але він не зробив пострілу.

Ченґ запитала:

– У нього закінчились патрони?

У Ричера боліла голова. Він відповів:

– Він не знає. Він втратив їм рахунок. Як і я.

Тоді він усміхнувся і запитав:

– Ми почуваємося везунчиками?

І тоді він підвів свою рушницю. Два руків’я, тримати було легко, і робив він це водночас твердим і ніжним рухом. Фокус на прицілі й розмитий задній план. Він моргнув. Фокус у нього таки був, проте не надто детальний. Плюс він відчував мізерне тремтіння в руках. Та й у цілому тілі. « Труднощі з координацією, рухами, пам ’ яттю, зором, мовленням, слухом, контролем над емоціями та мисленням» .

Він опустив свою зброю. Після того сказав:

– Нам слід підібратися ближче.

Вони надолужили ту відстань, на яку відступив їхній противник. Неспішно та спокійно. Низька частота серцебиття, дихання нормальне. Чоловік відступив іще на десять кроків. Джинси та волосся поволі відступали назад, у напрямку свинарника.

Ричер та Ченґ підійшли ближче. Сморід був жахливим. Проте кращим, ніж у «кіностудії». Чоловік відступив іще на десять кроків. І міцно притиснувся до огорожі, що вела до свинарника. Ричер та Ченґ зупинилися. Противник підвів свою зброю. А тоді знову її опустив. Він стояв біля огорожі, лише один, жердини огорожі були за його спиною, усе це було таким безглуздим та мізерним у цій порожнечі. Сонце було високо на півдні. Далеко позаду чоловіка в джинсах свині вийшли з-під свого укриття. Товсті та гладкі, вони виблискували багнюкою. Кожна завбільшки із фольксваген.

Ричер підійшов ближче. Ченґ не відставала від нього. Чоловік кинув рушницю та підвів руки. Ричер підійшов ближче. Ченґ не відставала від нього. П’ятдесят футів. Сорок. Тридцять. Двадцять футів. Руки противника були підняті вгору.