Ли Чайлд - Нездоланний

Він саме переглядав якийсь кореневий каталог. Він указав їм на ряди з цифрами. Тоді сказав:

– Назвемо їх, припустімо, фільмами, бо саме цим вони і є. Це ролики зі сценами убивств та насилля. Деякі з них дуже довгі. Найкоротше триває аж дві години. Найдавніше з’явилося п’ять років тому, а найновіше виклали вчора.

Тоді він пробіг пальцем додолу по екрану та зупинився майже в самому низу. Тоді він запитав:

– Здогадайтеся, скільки фільмів вони зняли до того, як Мак-Кенн мені вперше зателефонував?

Ричер відповів:

– Дві сотні.

– А тепер їх двісті дев’ять.

Ричер нічого на це не сказав. Вествуд запитав:

– Хочете переглянути « Смерть від тисячі порізів »?

– Ні.

– Цікаво, як би вони назвали фільм про мене?

– Мабуть, « Атака хакера ». Заколотий до смерті ручками.

– Скільки вже триває ця афера? Коли люди нарешті розуміють, що з ними відбувається? Лише після того, як заходять до цієї кімнати?

Ченґ сказала:

– Я думаю, що після того, як водій кадилака відчиняє двері й вони чують сморід від свиней. Думаю, саме тоді й з’являється зброя.

– Нам слід запитати, – сказав Ричер. – Ми ж знаємо, де знаходяться обдурені.

Вони пройшли через коридор до спальні. До колишньої комірчини для білизни. До дивану, який був затиснутий боком між аварійним люком та протилежною стіною. Ричер сказав:

– Вантажівку було б легше зрушити з місця.

Ченґ запитала:

– З тобою все гаразд?

Він кивнув:

– За цих умов, так.

Вони вийшли надвір і попрямували до того місця, де, на їхню думку, пролягав тунель, – до маленької будівлі із подвійними дверима. Ченґ залізла у фургон та прокотила його трохи далі. Вона вийшла з машини та залишила її стояти поки що без діла. Тоді вона подивилася на люк і запитала:

– Як ти хочеш це зробити?

Ричер відповів:

– Сумніваюсь, що вони просто зараз сидять там, скоцюрбившись і чекаючи на нас. Проте треба готуватися до найгіршого. Вествуд підіймає ляду і відступає назад, а ми цілимося просто в отвір. Гаразд?

Вона кивнула. Вествуд також. Ричер зайняв свою позицію, трохи праворуч від центру, тримаючи напоготові свій «H&K». Новий магазин, повний автомат. Ченґ була зараз його дзеркальним відображенням з лівого боку.

Вествуд нагнувся і взявся за ручку. Він відчинив дверцята й відскочив убік. Ніякого отвору там не було.

Механізм аварійного люка придбали в магазині, принесли додому та зацементували в пласку бетонну підлогу. Ніякого отвору, ніякої верхньої площадки драбини. Жодного способу проникнути кудись. Лише нескінченна та незламна плита. Однакова нерівна поверхня і з лівого боку люка, і з правого його боку, і навіть під ним. Наче очі в невидющого. Фальшивка. Приманка. Ричер сказав:

– Це моя вина, я про це не подумав.

Вествуд відповів:

– Пізно жалкувати за розлитим молоком. Але нам потрібно дізнатись, де ж воно тоді насправді.

На це його питання відповідь пролунала одразу, у вигляді ультразвукового тріскоту в повітрі, за яким настало шипіння та свистіння рушниці й уривчастий дріб стандартних патронів НАТО, які проходили крізь дерев’яну стіну, за ярд від їхніх голів. Слідом за цими звуками одразу почувся і голосний удар самої рушниці. Звукові хвилі рухались повільніше за патрони. Але в цьому випадку різниця була незначною. Це означало, що рушниця вже десь близько. Десь за сотню футів, подумалось Ричерові. А це було ближче, ніж просто близько. Вони наближалися до вистрілу впритул, що навіть для цих хлопців було зле.

Вони поспішили усередину, і саме тоді ще один патрон проник крізь деревину, залишаючи там яскравий промінь світла. А потім ще один, усього за вісім футів від них. Противники притримувались тактики стрілянини крізь стіну. Огляду в них не було ніякого, тож стріляли вони абсолютно навмання. Ця група була кращою, подумалось Ричерові. Ці хлопці принаймні могли влучити в бік сараю. Він пройшов повз купи металу до дальнього заднього кута. Знадвору він тут залишався невидимим, а тому практично невразливим. У нього не було жодного фізичного захисту, проте він був захищений їхньою лотереєю в стрілянину навмання. Стіни не були варті й ламаного шеляга, проте цифри ніколи не брехали. Він вибив обшивку задньої стіни на невеликій висоті від підлоги й утворив простір у два фути заввишки і спочатку в чотири фути завширшки. Коли Ричер вибив іще дві дошки, то діра стала вже п’ять футів завширшки. Достатньо великий проміжок для того, щоб вилізти назовні. Спочатку Вествуд, а тоді Ченґ. Ще один патрон залетів усередину. А після них уже пішов і сам Ричер. Вони відступали, тримаючи будинок у полі зору. Позаду них не було нічого, крім пшеничного поля. Праворуч, позаду за ними, була будівля біля розбитої огорожі. З мертвими типами. Канавокопач був припаркований просто праворуч від них. На відстані близько двадцяти ярдів. Прямо з правого боку була їхня студія для зйомок фільмів та будинок. Просто з лівого боку був сарай із генератором. Багато місць.