Тесс Герритсен - Хірург

– Вона працює хірургом.

– Так, і на робочому місці проявляє себе бездоганно. Але вона травмована . І ви це знаєте. Той напад залишив глибокий слід у її житті.

Мур замовк, пригадуючи той день, коли він уперше зустрів Кетрін. Якими точними і впевненими були її рухи. Зовсім не схожа на ту безтурботну дівчинку, яка з’явилася під час сеансу гіпнозу, на молоду Кетрін, що засмагала на сонці біля озера поряд з будиночком дідуся і бабусі. А минулої ночі та щаслива молода Кетрін знову ожила в його обіймах. Вона весь цей час була там, ув’язнена всередині товстої шкаралущі, і чекала, поки її визволять.

– То що нам дав цей сеанс гіпнозу? – запитав Маркетт.

– Я не кажу, що вона не вірить у це, – відказав Цукер. – Що вона не пам’ятає тих деталей, про які розповіла. Але знаєте, це те саме, що сказати дитині, ніби на задньому дворі є слон. За якийсь час дитина настільки повірить у це, що зможе описати його хобот, соломинки на спині і зламаний бивень. Спогад стає реальністю. Навіть якщо такого ніколи не було.

– Ми не можемо зовсім відкидати її спогади, – заперечив Мур. – Ви можете не вірити, що вони достовірні, але саме Корделл є об’єктом цікавості нашого убивці. Те, що розпочав Капра – переслідування, убивства, – нічого не припинилося. Тепер це продовжується тут.

– Імітатор? – озвався Маркетт.

– Або партнер, – сказав Мур. – Такі випадки уже бували.

Цукер кивнув.

– Партнерство убивць не таке вже й рідкісне явище. Ми думаємо, що серійні убивці – це вовки-одинаки, але майже чверть серійних убивств здійснили партнери. Партнер був у Генрі Лі Лукаса [49] Генрі Лі Лукас – найвідоміший американський серійний убивця, людожер. На його рахунку щонайменше 11 доведених слідством убивств, а також більше 300 не доведених. і в Кеннета Б’янкі [50] Кеннет Б’янкі разом з двоюрідним братом Анджело Буоно, відомі як «Душителі з пагорбів», були відповідальні за викрадення, зґвалтування, тортури і вбивства жінок у 1977–1979 роках. . Це спрощувало їхню роботу. Викрадення, утримання жертв. Спільне полювання завжди мало більший успіх.

– Вовки полюють разом, – сказав Мур. – Можливо, у Капри теж був партнер.

Маркет узяв пульт дистанційного керування, відмотав запис назад і натиснув кнопку відтворення. На екрані з’явилася Кетрін, вона сиділа із заплющеними очима, її руки повисли вздовж тіла.

«Хто сказав ці слова, Кетрін? Хто сказав: „Тепер моя черга, Капра“?»

«Я не знаю. Я не знаю цього голосу».

Маркет зупинив запис, і обличчя Кетрін застигло на екрані. Він глянув на Мура.

– Минуло вже два роки після того нападу в Саванні. Якщо Хірург був партнером Капри, то чому він чекав так довго, щоб нагадати їй про себе? Чому це відбувається саме зараз?

Мур кивнув.

– Мене теж це здивувало. Але, здається, я знаю відповідь. – Він відкрив папку, яку приніс зі собою, і вийняв звідти вирізку з газети «Бостон Ґлоуб». – Ця стаття вийшла за сімнадцять днів до убивства Елени Ортіз. Тут написано про бостонських жінок-хірургів. Третину статті присвячено Корделл. Її успіхам. Її досягненням. До того ж є її кольорова фотографія. – Він передав вирізку Цукеру.

– Оце вже цікаво, – сказав той. – Кого ви бачите, коли дивитесь на це фото, детективе Мур?

– Привабливу жінку.

– А ще? Що випромінює її постава, вираз її обличчя?

– Упевненість. – Мур на мить замислився. – І недосяжність.

– Це те саме, що бачу я. Жінку на вершині п’єдесталу. Жінку, до якої нелегко підступитися. Руки схрещені на грудях, високо підняте підборіддя. Недосяжна для більшості смертних.

– До чого ви ведете? – запитав Маркетт.

– Подумайте, що збуджує нашого убивцю. Зранена жінка, осквернена зґвалтуванням. Жінка, яку символічно знищили. А тут він бачить Кетрін Корделл, яка вбила його партнера, Ендрю Капру. Вона не схожа на жертву. Ні, на цій фотографії вона виглядає переможцем. Як думаєте, що він відчув, коли побачив це? – Цукер глянув на Мура.

– Гнів.

– Не просто гнів, детективе. Бурхливу, неконтрольовану лють. Коли вона покинула Саванну, він слідом за нею приїхав до Бостона, але не може підібратися до неї, бо вона добре подбала про свій захист. Тож йому доводиться вичікувати, убиваючи тим часом інших жінок. Напевно, він уявляє Корделл травмованою, неповноцінною жінкою, яка чекає своєї черги як наступна жертва. Та одного дня він розгортає газету і бачить перед собою не жертву, а успішну сучку з виглядом переможця. – Він повернув вирізку Муру. – Хлопчина намагається стягнути її з п’єдесталу. І використовує для цього залякування.