Світлана Талан - Просто гра

Здесь есть возможность читать онлайн «Світлана Талан - Просто гра» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харьков, Год выпуска: 2021, ISBN: 2021, Жанр: Остросюжетные любовные романы, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Просто гра: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Просто гра»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Ілля – простий автослюсар. Що він міг дати доньці заможного підприємця? Кохання? Звучить романтично, але без фінансового підґрунтя ця казка швидко скінчиться. Щоб розпочати свій бізнес, Ілля наважується попросити грошей у кримінального авторитета на прізвисько Латиш. Але «ділова угода» завершується кримінальними розбірками. До гри несподівано долучається Марго, дружина Латиша. Вона рятує хлопця, тікаючи разом із ним. Шляху назад немає. Там лишилося все, чим жив Ілля: його кохана та їхня ненароджена дитина. Тепер він – утікач. Але Ілля не сам. Він відчуває, як без бою віддає своє серце Марго, закохуючись у цю небезпечно привабливу жінку. Ілля гадає, що Марго врятувала його. Але навіщо – знає лише вона…

Просто гра — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Просто гра», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Наталія прокинулася, обливаючись холодним потом. Вона важко дихала й не одразу зрозуміла, що то був лише сон. Проте почуття страху лишилося. За вікном – глибока ніч, у вікно зазирав щербатий місяць, що, пробиваючись крізь тонку фіранку, лив своє срібло на ліжко дівчини. Наталія повернулась у реальність, але тривога її не полишила. Уперше вона злякалася, що Ілля, дізнавшись про вагітність, може її покинути.

«Чому я така впевнена, що він зрадіє й захоче зі мною одружитися? – думала вона. – Скільки дівчат залишилися при надії самі, коли їхні обранці від них відмовилися!»

Від самої лише думки Наталії стало зле. Їй хотілося пити, але страх скував все тіло по руках і ногах настільки, що не було сил ворухнутися.

«Що я тоді робитиму? Аборт? Але як позбутися дитини, коли вона вже є? Нехай маленька, але вже є! Беззахисна і зачата від коханого чоловіка, – міркувала вона. – А мама й батько? Що вони мені скажуть?! Зрозуміють мене? Стануть на мій бік чи взагалі виженуть з дому? Що буде, якщо відмовляться від мене і батьки, і Ілько? А ще навчання в університеті…»

До ранку дівчина не стулила очей, тож перед сніданком була блідою й розгубленою. Щоб не показати свого нервування, вона вийшла до столу, вимушено посміхаючись.

– Усім доброго ранку! – привіталася вона до батьків.

Ранок був тією частиною доби, коли всі члени родини Дубовиків збиралися разом. Мати пильно поглянула на доньку і спитала, чи добре та почувається.

«Нічого від мами не приховаєш», – подумала Наталія, а вголос сказала, що все гаразд.

– Останнім часом ти мені не подобаєшся, – зауважила Алла Володимирівна, – якась розгублена, бліда, під очима синці.

– Та ні, мамо, то тобі здалося, – слабко посміхнулась донька.

– Наша мама завжди щось собі надумає або перебільшить, – озвався батько дівчини Павло Ігнатович. – У Дубовиків завжди все гаразд! Інакше не були б ми Дубовиками і не носили б таке міцне прізвище! Правда, доню?

– Так! – кивнула дівчина і, зробивши вигляд, що зголодніла, почала швидко ковтати омлет з копченими ковбасками. «Хоча б не знудило!» – спалахнуло в голові, коли вона поклала до рота перший шматок страви.

– Наточко, хто той молодий чоловік, що приходив до нас? – запитала Алла Володимирівна, витримавши паузу.

– Який, мамо? – Наталя глянула мигцем на матір і, вдаючи гарний апетит, взялася за страву. – А! Згадала! То мій друг Ілля.

Алла Володимирівна одразу помітила, що донька щось приховує.

«Вона може трохи лукавити, коли, наприклад, каже, що вийшла з моди та чи інша річ з її гардеробу, щоб подарувати подрузі, – подумала жінка, – але велика брехня – не її фішка».

– Той юнак – просто друг чи трішки більше? – посміхнувшись, спитала мати.

– Аллочко, не чіпляйся до доньки, – зауважив добродушно чоловік, – вона вже доросла дівчинка і має право вибору.

– Та я не проти, – промовила жінка і загадково посміхнулася. «Треба поговорити з донькою, – вирішила Алла Володимирівна, – щоб все з’ясувати».

Після сніданку батьки Наталії поспішили у справах, а дівчина пішла до Ірини на ринок. Їй конче було потрібно з нею поговорити й порадитися, що робити далі.

Іра сумувала за прилавком. У будній день покупців майже не було, поодинокі ж відвідувачі проходили повз дівчину, яка на кожного дивилася з надією. Помітивши подругу, Іра розпливлася в широкій усмішці.

– Чому вдома не сидиться? – запитала Ірина. – Я б на твоєму місці спала до обіду.

– Не спиться, Іринко! – зітхнула дівчина. Вона зайшла за прилавок, сіла в кутку контейнера на низькому стільчику. – Страшно мені.

– Чого?!

– Боюсь, що Ілько мене кине, коли дізнається про вагітність.

– Тю! Та він радий буде!

– Ти так думаєш?

– Ще б пак! Із грязі та в князі!

– Он ти про що, – розчаровано протягла Наталія. – Я думала, що скажеш, як він мене кохає.

– Може, і так, а може, статки Дубовиків його цікавлять. Я ж його думки читати не можу.

– Страшно, що батьки можуть з дому виперти, – зізналася Наталія. – Куди тоді? Бомжувати на ринку?

Ірина розсміялася.

– Оце ти нафантазувала! Щоб твої батьки вигнали тебе з дому?! Та вони швидше твого Ілька в асфальт закатають!

– Дякую. Втішила.

– Ти не тягни, поговори з Іллею і зайвий раз не накручуй себе, – порадила Ірина. – Аборт робити, як я розумію, не збираєшся, тож не нервуйся.

– Доведеться поговорити з Ільком, а там…

– Тоді буде видно, – сказала Іра. – Не загадуй наперед.

– Дякую, Іринко!

Того ж вечора Наталія мала зустрітися з Іллею і була налаштована серйозно з ним поговорити, але так і не наважилася. Вони цілувались у парку, сховавшись від сторонніх поглядів під розлогим гіллям клена. Його цілунки того вечора були надто солодкі, руки – ніжні, погляд – лагідний і люблячий настільки, що їй хотілося упиватися миттю кохання і не згадувати про важку розмову, яку вона знову відклала на потім.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Просто гра»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Просто гра» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Світлана Талан - Повернутися дощем
Світлана Талан
Світлана Талан - Оголений нерв
Світлана Талан
libcat.ru: книга без обложки
Алекс Талан
Світлана Талан - Спокута
Світлана Талан
Світлана Талан - Купеля
Світлана Талан
Світлана Талан - Сафарі на щастя
Світлана Талан
Світлана Талан - Я захищу тебе…
Світлана Талан
Світлана Талан - Помилка
Світлана Талан
Світлана Талан - Зловити промінь щастя
Світлана Талан
Світлана Талан - Букет улюблених квітів
Світлана Талан
Отзывы о книге «Просто гра»

Обсуждение, отзывы о книге «Просто гра» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x