Стіґ Ларссон - Чоловіки, що ненавидять жінок

Мікаель Блумквіст зустрівся з Лісбет Саландер поглядом. Трохи згодом він подивився у вікно і розсміявся:

— Ти справді працюєш серйозно. Чому ж ти не включила це до звіту?

— Ви з Ерікою Берґер дорослі люди і вочевидь добре одне до одного ставитеся. Те, що ви робите в ліжку, нікого не обходить, а розкажи я таке про неї, це могло б лише нашкодити вам або дати кому-небудь матеріал для шантажу. Хто знає — з Дірком Фруде я не знайома, і матеріал цілком міг потрапити до рук Веннерстрьома.

— А тобі не хотілося давати Веннерстрьому інформацію?

— Якби мені довелося вибирати, за кого вболівати в матчі між ним і тобою, я б, либонь, опинилася на твоєму боці.

— У нас з Ерікою… наші стосунки…

— Мені наплювати на ваші стосунки. Але ти не відповів мені, як збираєшся вчинити з інформацією про те, що я зламала твій комп’ютер.

Він витримав майже таку ж довгу паузу, яку зазвичай витримувала вона, і лише потім сказав:

— Лісбет, я тут не для того, щоб з’ясовувати з тобою стосунки. І не збираюся тебе шантажувати. Я тут для того, щоб просити тебе допомогти мені з розслідуванням. Ти можеш відповісти «так» чи «ні». Якщо ти відмовишся, я знайду когось іншого і ти більше ніколи про мене не почуєш. — Він трохи подумав і посміхнувся їй: — За умови, що я не спіймаю тебе знову в моєму комп’ютері.

— І це означає?

— Ти знаєш про мене дуже багато чого — дещо з цього особисте і приватне. Але шкоди вже завдано. Я тільки сподіваюся, що ти не збираєшся використати свою обізнаність на шкоду мені або Еріці Берґер.

Вона відповіла йому позбавленим будь-якого виразу поглядом.

Мікаель провів два дні, вивчаючи свій матеріал і чекаючи повідомлення про те, чи виживе Хенрік Ванґер. Він підтримував постійний контакт із Дірком Фруде. У четвер увечері адвокат прийшов до нього додому і повідомив, що на цю хвилину криза, схоже, минула.

— Він слабкий, але мені сьогодні дозволили з ним трохи поговорити. Він хоче якнайшвидше побачити вас.

У результаті напередодні свята літнього сонцестояння, близько години пополудні, Мікаель поїхав до лікарні Хедестада і відшукав відділення, де лежав Хенрік Ванґер. Тут шлях йому перепинив розсерджений Бірґер Ванґер і начальницьким тоном заявив, що відвідувачів до Хенріка Ванґера не пускають. Мікаель спокійно залишився стояти, роздивляючись муніципального радника.

— Дивно. Хенрік Ванґер послав по мене і чітко повідомив, що хоче зі мною сьогодні зустрітися.

— Ви не член сім'ї, і вам тут нема чого робити.

— Ви маєте рацію, я справді не член сім'ї. Проте я дію за прямою вказівкою Хенріка Ванґера і підкоряюся виключно його наказам.

Справа цілком могла дійти до бурхливої перепалки, але в цю мить з Хенрікової палати якраз вийшов Дірк Фруде.

— А ось і ви. Хенрік тільки що про вас питав.

Фруде відчинив двері, і Мікаель повз Бірґера Ванґера пройшов у палату.

За цей тиждень Хенрік Ванґер, здавалося, постарів літ на десять. Він лежав з напівзаплющеними очима, з носа стриміла киснева трубка, волосся було в більшому безладі, ніж будь-коли. Медсестра притримала Мікаеля за руку і попередила:

— Дві хвилини. Не більше. І не хвилюйте його.

Мікаель хитнув головою і сів на стілець для відвідувачів так, щоб бачити Хенрікове обличчя. Відчуваючи дивну ніжність, він простягнув руку й обережно доторкнувся до безсилої кисті старого. Хенрік Ванґер промовив уривчасто, слабким голосом:

— Новини?

Мікаель хитнув головою:

— Я відзвітую, як тільки вам стане трохи краще. Загадку я поки не розгадав, але виявив новий матеріал і перевіряю деякі ниточки. За тиждень або два я зможу сказати, куди вони ведуть.

Хенрік спробував кивнути, але скоріше моргнув на знак того, що все зрозумів.

— Мені треба на кілька днів поїхати.

Брови Хенріка зсунулися.

— Ні, я не покидаю корабель. Мені треба поїхати, щоб провести розслідування. Я домовився з Дірком Фруде про те, що звітуватиму йому. Ви не проти?

— Дірк… мій повірник… в усьому.

Мікаель знову хитнув головою.

— Мікаелю… якщо я не… виберуся… я хочу, щоб ти закінчив… роботу у будь-якому разі.

— Я обіцяю довести справу до кінця.

— Дірк має всі… повноваження.

— Хенріку, я дуже хочу, щоб ви одужали. Я на вас страшенно розсерджуся, якщо ви здумаєте померти, коли я так далеко просунувся в роботі.

— Дві хвилини, — сказала медсестра.

— Я мушу йти. Коли я зайду наступного разу, мені б хотілося поговорити з вами довше.