Томас Гарріс - Сходження Ганнібала

Малюнки моделей вітрильників у нього купував декоратор з вулиці Жакоб, але свої картини в японському стилі він приберігав для напівлегальної галереї на Сен-Пер. Він їх детальніше пророблював і оправляв у рамки, Ганнібал знайшов гарного багетника, котрий надав йому кредит.

Він ніс роботи у наплічнику по бульвару Сен-Жермен. Столики відкритих кафе були вщент заповнені, вуличні клоуни чіплялися до перехожих, розважаючи завсідників «Кафе де Фльор». [67] Завсідниками кафе в ті часи були Сартр, Симона де Бовуар, Камю та інші відомі екзистенціалісти. Ближче до річки, на маленьких вуличках Сен-Бенуа та Абатській, джазові клуби ще не відкрилися, але ресторани вже працювали.

Намагаючись забути свій шкільний сніданок, страву, яку прозвали «мощі мученика», Ганнібал із живим інтересом вивчав ціни виставлених на тротуари меню. Скоро в нього назбирається достатньо коштів для святкового обіду, тож він шукав морських їжаків.

Господар галереї «Леет» голився перед вечірнім побаченням, коли Ганнібал подзвонив у його двері. Світло в галереї сяяло, хоча жалюзі вже були опущені. Мсьє Леет відзначався подвійною франко-бельгійською дратівливістю й захланним бажанням оббирати американців, котрі, на його думку, здатні купити будь-що. Його галерея пропонувала досконалі роботи майстрів фігуративного мистецтва, малу пластику і трохи антикваріату, але спеціалізувалася на марині — морських краєвидах.

— Доброго вечора, мсьє Лектер, — привітався Леет, — Радий вас бачити. Сподіваюся, у вас все добре. Мушу попросити вас зачекати, доки я запакую одну картину, її сьогодні треба відправити до Філадельфії, в Америку.

Ганнібалів досвід підказував, що таке тепле привітання зазвичай слугує для маскування холодного розрахунку. Він віддав мсьє Леету свої малюнки і аркушик із твердо виписаними цінами на них.

— Я можу у вас роздивитися?

— Будь ласка.

Приємно перебувати подалі від школи, розглядати гарні картини. Після цілого вечора малювання вітрильників на ставку Ганнібалові думки витали навкруг проблем із зображенням води. Він думав про тумани Тернера, [68] Джозеф Мелорд Вільям Тернер (1775–1851) — геніальний англійський живописець-романтик, передвісник імпресіонізму. про його кольори, які неможливо зімітувати, переходячи від пейзажу до пейзажу, він придивлявся до води, до повітря над водою. Так і наблизився до невеличкої, встановленої на пюпітрі картини — Гранд Канал у яскравому світлі сонця, на задньому плані Санта Марія делла Салюте. [69] Santa Maria della Salute — венеційський собор, побудований у 1631–1681 pp. на березі Гранд Каналу на острові Джудекка, напроти палацу Дожів.

Робота Гварді [70] Франческо Гварді (1712–1792) — уславлений художник-ведутист, майстер міських краєвидів, родом із Венеції. з замку Лектер. Ганнібал впізнав її раніше, ніж це усвідомив, яскравий сполох на очній ретині, і ось знайома картина в рамці перед ним. Можливо, це копія. Він взяв картину до рук і придивився уважніше. Плямка з крихітних брунатних крапочок у лівому верхньому куті. Малим він якось почув, як хтось із його батьків сказав, що на полотні з’явилася «руда», й багато часу тоді витратив, щоби розгледіти в кутку картини образ лисиці чи принаймні відбиток лисячої лапи. Це не копія. Рамка мов розжарилися в його руках.

Мсьє Леет ввійшов до зали. Спохмурнів.

— У нас не дозволяється торкатися речей, якщо ви не збираєтеся їх купувати. Ось ваш чек. — Тут Леет розсміявся. — Проте його сума не покриє ціну Гварді.

— Так, не сьогодні. Почекаємо наступного разу, мсьє Леет.

Інспектор Попіль, не довіряючи слабкому дзеньканню дзвоника, загупав у двері галереї «Леет» на вулиці Сен-Пер. Відчинив господар, і Попіль одразу поставив питання руба:

— Звідки у вас Гварді?

— Я викупив його у Копніка, коли ми ділили наш спільний бізнес.

Леет витер обличчя, йому подумалося, який же гидотний вигляд має цей француз інспектор у своєму невентильованому прогумованому плащі.

— Він казав мені, що купив його в якогось фіна, імені не називав.

— Покажіть мені інвойс, — наказав Попіль. — Також ви мусите мати на цю картину сертифікат MFAA. [71] MFAA (Monuments, Fine Arts and Archives) — Союзна комісія з охорони історичних пам’яток, творів мистецтва й архівів, створена на початку 1943 p. СРСР відмовився на пропозицію приєднатися до MFAA. Покажіть мені також його.

Леет порівняв список розшукуваного зі своїм каталогом.