Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

Ляпорт почепив на себе окуляри й придивився зблизька.

— Чорт, — промовив він, підводячись.

— Що?

Він зняв окуляри й кілька секунд дивився на Корсо. Тоді коп теж усе збагнув.

— Нам кінець, — просто сказав Ніколя Ляпорт.

Корсо покликав Барбі до себе в кабінет.

— Відігріли змію біля серця.

— Не зрозуміла, — проказала поліціянтка.

— Собєскі написав картину не з місця злочину, а зі світлин, які зберігаються у відділі кримінального обліку. Перемалював знімки. Навіть зобразив кут поліпропіленової валізки, що потрапила в кадр.

— Тобто…

— Хтось передав або продав фотографію.

— Він міг намалювати цю деталь, аби зняти з себе провину…

— Ні. Ми з Ляпортом відшукали знімок, скопійований Собєскі. Немає жодних сумнівів, що так і було.

Першим треба було опитати фотографа КО, що робив знімки на звалищі Потерни Тополь 17 червня, а також на пустирі в Сен-Дені; ним виявився 29-річний Бенжамен Нгуен, що вже чотири роки служив у відділі КО. Ніколя Ляпорт головою ручався за хлопця, але все одно його треба добряче протрусити.

Тим часом Барбі мала відстежити дані в цифрових файлах: усі запити записувалися. Можна легко побачити: хто, якого дня й о котрій годині передивлявся той чи інший знімок. Але Корсо схилявся до думки, що негідник потайки продав саме паперові світлини. Надруковані зображення вже неможливо відстежити.

Найважче було витрясти інформацію з людей Борнека. Власне, вони вели розслідування в той час, коли, ймовірно, продали фотографії Софі Серейс. Тож цілком очевидно, що негідником міг виявитися хтось із їхньої команди.

І справді, незабаром продали ще один знімок — на ньому була сфотографована Елен Десмора. Тепер підозрювати можна було будь-кого з відділу КО, групи Борнека або, чом би й ні, команди Корсо…

— Ти когось із них знаєш? — спитав він у Барбі.

— Когось — так, знаю.

— Вони кошерні чи не дуже?

— Не можу сказати.

Корсо приречено кивнув. Із самого початку розслідування він підтримував зв’язок з підозрюваним номер один. Це ставало додатковим свідченням того, що Собєскі не вбивав. Зараз Корсо навіть думати про таке не хотів.

— Треба визначити, звідки надійшло бабло.

— Тобто?

— Собєскі купив надруковані знімки. Заплатив за них. Гроші лишили по собі якийсь слід.

— Не вигадуй. Невже ти справді вважаєш, що вони пройшли контроль Державної скарбниці?

Барбі мала рацію. Вони залагодили справи під полою, розрахувалися готівкою.

— Так чи інакше, перевір його банківські рахунки. Можливо, він у ті дні зняв якісь більші суми.

Поліціянтка вислухала його скептично, він теж не був у захваті від свого рішення. Але всередині контори міг вибухнути скандал. Треба негайно хапати бика за роги, тобто Собєскі — за яйця.

— Я скоро повернуся, — коротко кинув він.

Корсо прожогом спустився сходами й опинився на подвір’ї кримінального обліку. Собєскі сидів у камері попереднього затримання в підвалах Палацу Правосуддя. Після перебування під вартою він мав потрапити на допит до судді, який повинен згодом висунути йому звинувачення. Відтак Собєскі отримає право на «переїзд» (мовою французьких копів), тобто матиме квиток в один кінець — до слідчого ізолятора.

Корсо сунув підземеллям суду, що всуціль будувалося на ґратах. Вікна, двері, містки — все було захищено від хижих звірів, аби ті раптом не кинулися на них, поки вони швидко минали тамбури й переходи.

У камері Собєскі все ще носив білий спортивний костюм із лампасами, але вже без капелюха. Тепер здавалося, що його голова зменшилася вдвічі. Він звів брови — сраний дашок — і зморщив лоба, на якому відразу відбилися десятки років розчарувань і гніву.

— Звідки ти взяв ці фотографії?

— Ти про що?

Його ліва скроня посиніла, права щока спухла. Кров забризкала комірець куртки. Повторна зустріч з копами не минула без пригод.

— Годі вже клеїти дурня, — суворо промовив Корсо й сів поруч нього. — Ти десь доп’яв світлину Софі Серейс коло Потерни Тополь, а згодом ще й Елен Десмора на пустирі. Просто їх перемалював, а на першій картині навіть скопіював валізку експерта відділу КО.

Собєскі широко посміхнувся, вищиривши зіпсуті зуби й налиті кров’ю ясна.

— Моя медстраховка.

— Де ти дістав світлини? От кину тебе до буцегарні за перешкоджання правосуддю та підкуп службовця.

— Йой, аж жижки затряслися. Ти мене сюди за два вбивства засадив. Уже завтра мене звільниш і зізнаєшся перед усіма, як тут у вас у поліції службовці підзаробляють. Корсо, не дратуй мене. Краще якнайшвидше подбай про свою дупу.