Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

Поліціянт спостерігав, як справедливість починала звично вислизати між пальцями — цівка сечі, а не струминка піску.

— Кінець засідання, — проголосив голова. — Продовження сьогодні пополудні.

— Чому ви не сказали правди?

— Я сказала правду.

— Ви завжди стверджували, що тієї ночі мали інтимні стосунки із Собєскі.

— А також сказала, що допомагала йому в роботі.

— Але не уточнили, в якій саме.

— Ніхто мене не питав, тому я не вдавалася в деталі.

— Тож, ви стверджуєте, що разом із Філіппом Собєскі підробляли картину в ніч з 16-го на 17 червня 2016 року?

— Так.

— Що це була за картина?

— Не знаю.

— Як не знаєте?

— Я не бачила її повністю. Працювала тільки над частинами картини.

Юнона Фонтре вочевидь брехала, підтримувала вчителя, який не все розповів: годі й сподіватися, що вона опише, як вони виготовляли фальсифікат тієї ночі. Вона не здавалася ані переляканою, ані засмученою — радше розгніваною. Розкуйовджене волосся, вибалушені очі, червоні щоки — ніби до зали суду її тягнули за коси.

— Як давно ви допомагаєте Собєскі?

— Приблизно рік.

— Розповідайте із самого початку, будь ласка.

Делажу приносило радість спостерігати за падінням маленької нахаби. Під час процесу й так забагато людей чинило опір…

— Спочатку я була на побігеньках. Купувала фарби, рами, полотна. Займалася рахунками. Філіпп дуже вибагливо ставився до цього. Вимагав, щоб бухгалтерія велася бездоганно.

— Вам ніщо не здавалося дивним?

— Ні. Різні незрозумілі штуки він сам собі десь знаходив.

— Які, наприклад?

— Старовинні картини, але якісь нецікаві.

— Ви тоді де працювали?

— У нього на роботі — я говорю про офіційну майстерню.

— Коли він вас відвів до другої майстерні, що на вулиці Адрієна Лесена?

— Мабуть… за півроку. Розповів, що експериментує з барвниками, проводить дослідження, які ніхто не повинен бачити.

— Ви повірили йому?

— І так, і ні. Він нібито сам виготовляв фарби, тестував хімічні суміші. Ще там стояла велика піч… Усе здавалося таким дивним.

— Вам було лячно?

— Зовсім ні. Ми ж спали разом уже давно.

Делаж зітхнув.

— Коли він вам сказав правду?

— Пізніше. Повідомив, що в ньому існують два художники. Той, якого я знаю, і… сам Ґойя.

— Що ви подумали тоді?

Студентка злегка усміхнулася. Гарячкування дівчини спало, і пташині риси її обличчя знову загострилися. Великий ніс, прозорий погляд додавали постаті водночас рішучості й мрійливості, винності та чистоти.

— Подумала, що це геніально.

Голова, мабуть, ледь стримався — очевидно, хотів просто вилаятися, а тоді продовжив:

— Ви розуміли, що він виготовляє підробки, які згодом продає? Що це шахрайські дії для отримання грошової вигоди?

— Він не описував це так.

— Я собі уявляю.

— Він не хотів просто писати в стилі Ґойї, а хотів створювати картини, що ніби прибули до нас із минулого. Казав… — Її голос затремтів. — Що він відкрив шпарину в просторово-часовому вимірі. — Вона закохано поглянула на нього. — Це було так захопливо.

— А головне — незаконно.

Юнона знизала плечима і втопила кристально чистий погляд в очах судді.

— Я вже чотири роки навчаюся в Академії мистецтв. Мені викладали малюнок, живопис, скульптуру. Я проходила стажування, працювала помічницею відомих художників. Але ніколи не навчилася стільком корисним речам, як за кілька місяців роботи із Собєскі. З ним я збагнула… саму суть живопису.

Усі уважно її слухали. Характер злочину змінився і вплинув на ставлення людей у залі: допитливі й балакучі підглядачі перетворилися на побожних і притихлих прихильників.

— Згадаймо ніч, яка нас більше цікавить, — провадив далі Делаж. — Що саме ви робили для Собєскі в ті години?

— Ми тримали картину в печі. Філіпп вигадав техніку, що дозволяє за кілька годин висушити полотно до стану кількасотрічної давнини. Але треба постійно спостерігати за картиною, перевіряти, чи вона не псується… Ось так і минула ніч.

— Ви усвідомлюєте, що ваше зізнання допровадить вас до в’язниці?

— Так.

— Що ви хотіли б додати?

Юнона випростувалася — ніби Жанна д’Арк, героїня й водночас офірниця, горда й переможена.

— Ні про що не шкодую, — вигукнула бундючно.

Корсо вже чекав на оплески, але голова зненацька всіх перервав:

— Зважаючи на те, що з’явилися нові деталі та виникла потреба перегляду фактів, про які згадувалося, а також на те, що потрібно виконати дослідження й фаховий аналіз для перевірки тверджень свідків і обвинуваченого, суд просить провести додаткове розслідування і доручає це завдання Центральному управлінню з питань боротьби з незаконною торгівлею культурними цінностями. Суд відновить роботу стосовно згаданої справи 22 листопада 2017 року.