Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

Але попри урочисті постаті, красу самої Клаудії Мюллер — він обов’язково стежитиме за нею — Корсо знову оволоділо захоплення, щойно він побачив, як до зали заходить останній учасник спектаклю — Собєскі власною персоною: білий костюм звідника, дешеві ланцюги на шиї і пика невдахи. На обличчі значно відбився рік, що він провів у буцегарні. Риси викривилися, наче його хто добряче віддухопелив. Щоки геть запали — Корсо вони нагадали котячі вилиці голівудських зірок Марлен Дітріх і Джоан Кроуфорд, які, щоб відтінити заглибини під ними, видерли собі кутні зуби.

Нарешті покидька судитимуть.

Корсо віри не йняв.

Навіть коли голова поважно проказав:

— Обвинувачуваний, устаньте.

З 2012 року звинувачувальний акт уже не зачитували на початку процесу. Утім, цього разу коротко описали факти, що свідчили про злочин. Секретарка суду примудрилася викривити імена потерпілих і переплутати дати. Навіть Корсо вже не міг уторопати, про що йдеться. Гаразд, головне — тут ретельно обговорюватимуть самі події.

Голова нагадав обвинувачуваному його права й повідомив про ризик, який чекає на нього наприкінці процесу: він може отримати довічне ув’язнення. Собєскі ніяк не відреагував. Клаудія Мюллер теж не виявила хвилювання. Але не дивно, що обвинувачуваний і його таємна радниця відповіли: вони захищатимуться через «відсутність провини». Не дивно, однак у залі зашепотіли. Проте, якщо взяти до уваги свідчення й докази, які мали озвучити згодом, така заява здавалася самовбивчою.

Голова почав опитувати Собєскі. Хрипким голосом той слухняно, без жодної агресії відповідав, відкидаючи всі до одного звинувачення. Статечний, скромний — здавалося, він геть змінився. Усе решта — біла маска клоуна, ніби пудрою обсипана голова П’єро, — грало йому на руку. Поглянеш на нього — і кусає за серце жаль, а не страх, і аж ніяк не ворожість.

Описали факти, обвинувачуваний з ними не погодився, а тоді виступив сам голова: він представив портрет Філіппа Собєскі. Його історію. Психіку. Мотиви…

Нічого надзвичайного. Корсо напам’ять знав усі події життя художника-вбивці — їх можна було поділити на три частини. Дитинство й молодість — два виплюнуті із самого хаосу згустки крові. Відтак сімнадцять весен за ґратами, коли злочинець удавав із себе суддю, займався шібарі й заповзявся писати картини. І, насамкінець, роки слави й свободи, зліт — і лаври митця.

Свідки, що останніми десятиліттями стикалися з Собєскі, один за одним виходили й давали свідчення. Ті, хто були знайомі з ним у перший період життя, лише забивали цвях у його труну. Дике хлопчисько, небезпечний підліток, дорослий ґвалтівник…

Лунали питання, Собєскі відбивався. Обвинувачі — генеральний адвокат, потерпіла сторона — щиро раділи. Усе, про що розповідалося, до найменшої дрібниці, лише підтверджувало його вину. Особливо роки, які передували пограбуванню в Ліз-Опіто-Неф. Філіпп Собєскі чудово вписувався в образ маніяка: схибнутий на сексі й крові хижак, що блукає вздовж французького кордону зі Швейцарією та Італією — ґвалтує, грабує, б’є.

Якось нудно. Корсо лише помітив, що метр Мюллер не виявила жодних емоцій, навіть не намагалася захистити підопічного або влаштувати перехресний допит. Спокійно вислухала, як зі смаком змалювали небезпечного й безсоромного психопата.

— Адвокате, у вас є питання?

— Немає, пане Голово.

Корсо із захватом спостерігав за нею. В її рисах було щось від зухвалої, крихкої краси сніжинки, яка граційно пурхає в повітрі. Адвокатська мантія гармонійно облямовувала її, наче сувора рама картину, підкреслюючи суголосність усіх частин: так само вимоги до композиції в сонаті або правила золотого перетину допомагають створити справжні шедеври. Клаудія наче народилася для того, щоб носити мантію та епітогу [90] Смуги тканини на суддівській або адвокатській мантії: довгий і вузький кінець звисає на грудях, а короткий та широкий — на спині. Крій запозичено від середньовічного каптура. , чорний шовк і білу фрезу [91] Старовинний комір зі складками, поширений у XVI-XVII століттях. , як деякі японки, здається, існують лише для кімоно.

Перейшли до першого вбивства — тепер зіркою був Жакмар, що повернувся з департаменту Жура. Корсо його не слухав. Роздивлявся присутніх. Голова був невисоким, лисуватим і мало пасував до ролі Святого Людовика [92] Король Франції Людовик IХ здійснив значні судові реформи в XIII столітті. За легендою, після служби Божої він виходив до людей, сідав під дубом і вислуховував скарги всіх скривджених. під дубом. Опасистий, рідковолосий, непримітний — звичайний французький ремісник меча й терезів.