Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

— То що? — повторив він його останні слова й з присвистом, ніби юшки сьорбнув, усмоктав сталево-сіре тільце. — Ця сучка з нас зробить відбивну.

Минув рік. Він позначився двома перемогами.

По-перше, Корсо домовився з Емілією про перемир’я. Барбі знадобилося лише три місяці, аби спіймати чималу здобич. У клубі «Очевидність» — вистава для обізнаних з використанням голок і просвердлюванням язика; відкриту рану в боці з вивернутими кишками оглядають не в реанімаційній залі якоїсь лікарні, а в підвалах усіма забутого моргу десь на кордоні з Бельгією; як бонус — добірна публіка навколо трупа. Міцно.

Як справжній професіонал Барбі попросила експертів підтвердити справжність електронних документів. Згодом вона опечатала USB-ключі й передала їх судовому виконавцеві. Міцно й залізобетонно.

З такими боєприпасами Корсо годі й дикого звіра боятися. Він запросив Емілію випити з ним келих вина в барі дорогого готелю — звичне місце для його колишньої. Вони попивали шампанське, хрускотіли смаженим мигдалем, а тоді він виклав перед нею на стіл світлини.

— І що я маю з цього вивести? — глухо спитала вона.

— Гаразд, я вуличний коп, хамувата скотина, але запросто можу відіслати ці знімки куди слід і знищити твою репутацію та кар’єру.

Саме в той час Емілія дуже активно долучилася до передвиборчої кампанії Емманюеля Макрона і вже кілька місяців була членом партії «Вперед!». У разі перемоги ідеального зятя (який одружується з тещею [86] Натяк на велику різницю у віці з дружиною, Бріджит Макрон. ) вона безперечно отримала б одну з найвищих посад, але за умови, що ніхто не дізнається про голки в язиці або вивернуті нутрощі.

— Твої вимоги?

— Полюбовне розлучення і спільна опіка над Таде.

Тепер у Корсо була перевага, тож він вирішив змінити тактику: слід поділити час порівну між матір’ю та батьком, адже важливо зважати на почуття сина й дати йому змогу спокійно вчитися. Проте він застеріг:

— Якщо довідаюся, що ти використовуєш його в своїх безсоромних забавах або змушуєш терпіти щонайменші тортури, я витягну з шухляди досьє, а тоді бачитимеш Таде не більш як півгодини щомісяця і лише в присутності працівника соціальної служби.

— Чому ж тобі з цього й не почати?

— Бо гадаю, що син тебе потребує, хай яка ти збоченка.

Він просунув знімки до картонної теки й усміхнувся:

— Думаю, все буде гаразд.

— А як ти піклуватимешся про Таде?

— Зміню роботу.

Він сподівався, що його обов’язково переведуть до ЦУБНОНЗ (Центрального управління боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів) усередині Головного управління судової поліції на вулиці Труа-Фонтано в Нантері.

— Вулиця у тебе в крові.

— Помиляєшся. Сенсом мого життя є Таде. Мушу взятися за розум.

Насамкінець вона поставила ще одне, останнє запитання, якого він очікував:

— У тебе хтось є?

Корсо згадав Міс Берет. Він бачився з нею не частіше, ніж зазвичай, але сама її присутність відігравала не останню роль у його житті.

— Так, — з викликом проказав він.

— Справді?

— Буде видно.

Емілія знову посміхалася й дещо презирливо на нього споглядала. Колишня — як амеба, навіть атомну війну переживе.

— Тобі ніколи не вдавалося надовго втримати поруч жінку.

— Мабуть, але мені вдасться втримати поруч сина.

Перед тим, як устати, Емілія взяла його келих і плюнула туди. Він навіть не образився — можливо, так і водиться в болгар. Зрештою, Корсо насправді не хотілося зараз пити за здоров’я жінки, що перетворила його минуле на кошмар.

За деякий час, коли вже наближалося примирення, він разом із Таде та Барбі подався до улюбленого ресторану маленького принца — «МакДональдс» поблизу Люксембурзького саду й Пантеону, що на бульварі Сен-Мішель, у V окрузі.

За мовчазною згодою Барбі стала хрещеною матір’ю Таде. Не в релігійному сенсі, а радше поліційному. Якщо малому загрожуватиме небезпека, вони за зброю братимуться вдвох.

Щастя ніколи не приходить саме.

Минув місяць — у лютому 2017-го Корсо отримав посаду в Головному управлінні судової поліції. Не керівника, звісно ж (ЦУБНОНЗ налічувало близько п’ятдесяти працівників, але обов’язків у нього побільшало, і його тепер вважали мало не третім чи другим номером на службі; Корсо не надто тішився, адже знову мав справу з наркотиками — якщо ти сам раніше зловживав, завжди є ризик прокинутися зі слідом від шприца в ліктьовому згині), але, хай там як, він тепер отримував вищу зарплатню й мав постійний розклад. Алилуя!