Джеймс Чейз - Меллорі

Коррідон був свідомий того, що Рита уважно його вивчає, відчував, що вона намагається визначити вартість його костюма, ціну золотого годинника на зап'ястку; не оминає жодної деталі, аж до його кордовських черевиків [32] Кордовські черевики — черевики з високоякісної шкіри, обробленої в особливий спосіб. Назва такого методу вичинки шкіри та пошитого з неї взуття походить від іспанського міста Кордова. із телячої шкіри.

— Боюся, що таки доведеться мати справу з купонами, — сказала вона й засміялася. Її сміх був милий та веселий, і Коррідон засміявся разом з нею. — Аби придбати одну пару панчіх, вам треба мати три купони.

— А, хай йому грець, тоді мені тут нема чого робити, — сказав Коррідон, зробивши засмучену гримасу. — Я ж бо думав трохи піддобритися, подарувавши кілька пар панчіх дружині одного хлопця, з яким у нас спільна справа. То була лише думка, однак, якщо для її втілення треба розставатися з купонами, то вона лише думкою й залишиться. Жоднісінького купона я не маю.

— Як прикро, — співчутливо сказала Рита Аллен. Вона мала хист говорити так, що ви вірили, ніби їй і справді до вас небайдуже. — Ну, то поміркуйте, можливо, вам спаде на думку щось інше. Однак нині непросто зробити комусь подарунок.

— Мені слід було прихопити якогось гостинця з собою, та ця думка сяйнула мені аж тоді, як я вже був на борту. — Коррідон глипнув на спідню білизну, виставлену довкола, та вишкірився у посмішці. — Ет, таки збіса прикро, що з того задуму вийшов пшик. А я ж оце зібрав був усю свою відвагу, щоб увійти до цієї святая святих, і ось тобі маєш — усе намарно.

— Чому б вам не подарувати їй сумочку чи щось на кшталт цього? — запитала Рита, і Коррідон помітив, що їй явно не хочеться, аби він отак просто пішов.

— Авжеж, я щось придумаю. — Він вертів у руках свого капелюха та з неприхованим захопленням поглядав на Риту. — Хай там як, а якби я сюди не прийшов, то не зустрів би вас. Там, звідки я родом, у нас заведено казати дівчині, що на неї приємно дивитися, — звісно, якщо на неї таки приємно дивитися. Чи не заперечуватимете ви, коли я скажу, що ви така вродлива, що хоч малюй, хоч цілуй?

Вона здійняла одну гарно вигнуту брову.

— Ні, я не заперечую; однак це доволі незвично, хіба ні?

— Можливо, я й сам — хлопець незвичайного ґатунку. І, якщо вже ми завели про це мову, чи не погодилися б ви піти сьогодні ввечері зі мною на побачення? Чи матиму я бодай якусь надію, якщо тинятимуся коло заднього входу до крамниці, коли вона зачинятиметься?

Її незабудково-блакитні очі заіскрилися, та вона лише усміхнено похитала головою.

— Анінайменшої надії, — сказала вона. — Я нікуди не ходжу з незнайомими чоловіками.

— Що ж, гадаю, це правильно. Та чи не зробите ви, бува, винятку для самотнього хлопця, який шукає можливості гарно провести час і має повні кишені грошей, якими йому кортить посмітити?

І знову вона похитала головою, проте цього разу геть не так переконливо.

— Боюся, що ні.

— Не таланить, та й годі, — похмуро мовив Коррідон. — Певно, ви маєте хлопця й усі вечори у вас зайняті? Я мав би здогадатися.

— О, якраз-таки й ні. — На якусь мить її усмішка замерехтіла, а в очах промайнув прикрий вираз, який, проте, миттєво зник, і якби Коррідон не спостерігав за нею так уважно, то й не помітив би його. — Нічого подібного. Але, зрештою, не можете ж ви очікувати, що я піду з кимось зовсім незнайомим?

— А чом би й ні? Треба ж нам колись і познайомитися? Тож, якщо ви не маєте жодних планів на цей вечір, я не бачу причин заперечувати проти того, аби ми провели його у товаристві одне одного. Це ж бо цілком цивілізований спосіб завести знайомство. Мене звати Стів Генлі. А вас?

— Рита Аллєн, але я насправді не думаю, що це...

— Ну, гаразд, тоді просто забудьмо. Вибачте, що так недоречно заговорив про це. Просто я побачив вас і відчув себе таким самотнім і неприкаяним. Ну, ви ж бо знаєте, як воно буває. Але якщо ні, то ні.

І тоді Рита швидко, немовби боячись, що він сприйме її слова аж надто серйозно, сказала:

— Звучить сумно. Мені дуже шкода, що ви почуваєтеся самотньо. Гадаю, я можу зробити для вас виняток. Як правило, я так не роблю — я ретельно добираю тих, з ким зустрічаюся.

Він усміхнувся — і жінка відповіла на його усмішку. Тепер, коли Рита заявила про свою порядність, вона вже не ставитиме перепон на його шляху.

— То ви підете зі мною на побачення?

— Ви — не перший американець, з яким я йду на побачення невдовзі після знайомства. Мушу визнати, що ви, хлопці, знаєте, як залицятися до жінок.