Джеймс Чейз - Покладіть її серед лілій

Здесь есть возможность читать онлайн «Джеймс Чейз - Покладіть її серед лілій» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, Год выпуска: 2020, ISBN: 2020, Издательство: Навчальна книга — Богдан, Жанр: Крутой детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Покладіть її серед лілій: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Покладіть її серед лілій»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Нарешті шанувальники таланту Д. Чейза зможуть насолодитися твором «Покладіть її серед лілій» в українському перекладі. І це з біса захопливо! Виявляється, револьвери 45-го калібру й автоматичні пістолети 38-го в руках одчайдушних хлопців «говорять» українською не гірше, ніж англійською чи будь-якою іншою мовами.
Тож мерщій до сторінок роману, із яких шириться терпкий запах ще гарячих стріляних гільз, доброго міцного віскі та ледь уловний аромат лілій....

Покладіть її серед лілій — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Покладіть її серед лілій», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Там було темно і тихо. Я відійшов подалі від сходів. Місячне світло пробилося крізь нещільну хмарку, його було достатньо, аби я побачив, що на палубі нікого нема. Самотній вогник бортового ілюмінатора оддалік впадав у вічі, мов пляма від супу на сукні нареченої.

Я попростував до нього, пересуваючись обережно й намагаючись не шуміти. На півдорозі зупинився. Переді мною виросла постать у білому, яка наближалася. Укритися нікуди. На палубі — жодного сховку: вона була гола, як тильний бік моєї долоні. Пальці мої намацали «пушку», і я відійшов до поручня та обперся об нього.

Високий широкоплечий чоловік у тільняшці та білих матроських штанях вийшов з освітленої смуги і попрямував до мене. Пройшов мимо, щось мугикаючи собі під ніс, навіть не поглянувши у мій бік, і піднявся сходами на верхню палубу.

Важко дихаючи, я знову подався до освітленого ілюмінатора. Зупинився біля нього й зазирнув усередину. І мало не скрикнув.

Бо в каюті обличчям до мене сиділа Пола. Вона читала журнал, і на лобі її залягла сувора складка. Вона виглядала такою чарівною... і такою самотньою! Я сподівався знайти її на цій яхті. Гадав, де вони можуть її тримати — але не сподівався віднайти так швидко.

Я оглянув двері каюти. На них був засув, до того ж, міцний. Я відсунув його і повернув ручку. Двері піддались, і я увійшов. Усе виявилося доволі просто. Побачивши мене, Пола підстрибнула в кріслі. Вона не відразу впізнала мене в матроській формі, а коли таки впізнала, то безсило впала у крісло, намагаючись посміхнутися. Вираз полегшення, який я прочитав у її очах, був для мене достатньою винагородою за ризиковану подорож у фанерному ящику.

— Як ти тут? — запитав я, всміхнувшись. Якби вона не була такою стриманою, я неодмінно розцілував би її.

— Зі мною все гаразд. А ти як сюди дістався?

Вона намагалася сказати це байдужим тоном, але тремтіння в голосі видало її.

— Та якось вдалося. Принаймні вони ще не знають, що я тут. Джек і Майк прибудуть близько дев’ятої. Можливо, нам доведеться добиратися до берега плавом.

Вона глибоко зітхнула і скочила на ноги.

— Я знала, що ти прийдеш, Віку!

І саме тоді, коли я вже думав, що Пола зараз розпустить своє розкішне волосся, вона додала:

— Тобі не слід було з’являтися тут самому. Чому ти не прихопив із собою поліцаїв?

— Не був упевнений, що вони захочуть піти, — відповів. — А де Ейнона?

— Не знаю, але вважаю, що вона не тут.

У каюті було так душно, що я аж спітнів.

— То що сталося? Коротко розкажи...

— Пролунав дзвінок, і я підійшла до дверей, — почала розповідь Пола. — Подумала, що то ти. Натомість у передпокій ввалилося четверо «макаронників». Двоє посунуло у спальню, і звідти почувся крик Ейнони. Двоє інших повідали, що забирають мене із собою на яхту, при цьому погрожуючи ножем. Я бачила, що вони пустять його в хід за найменшої нагоди, — тут вона ледь помітно скривилася. — Ми спустилися ліфтом, а потім вийшли на вулицю. Увесь цей час один з «макаронників» тримав ніж мені під боком. На нас уже чекала машина. Вони запхали мене в неї, і ми рушили. Коли від’їжджали, помітила біля будинку великий чорний «роллс-ройс». З під’їзду вийшов італієць із Ейноною на руках. І все це посеред білого дня. Люди дивилися на нас, але ні у що не втручались. Ейнону засунули в «роллс-ройс», і більше я її не бачила. Мене ж доправили на яхту й зачинили в каюті. Попередили: якщо зчинятиму галас, вони переріжуть мені горло. Це жахливі люди, Віку!

— Знаю, — похмуро погодився з нею. — Я вже мав з ними справу. Той «роллс-ройс» належить Морін Кросбі. Можливо, вони відвезли Ейнону в будинок на скелі.

Ще мить я розмірковував, а потім спитав:

— Чи вони когось приставили до тебе?

Вона заперечливо хитнула головою.

— Хочу оглянути яхту до того, як ми її полишимо. Морін також може бути тут. Підеш зі мною?

— Якщо вони помітять, що я зникла, то зчинять тривогу. Краще залишуся тут, поки ти не повернешся. Ти ж будеш обережний, правда, Віку?

Я трохи повагався, не знаючи, як краще вчинити — вивезти Полу звідси або спершу розвідати, чи нема тут Морін та Ейнони.

— Якщо їх тут нема, полишимо яхту, — сказав я, витираючи спітніле обличчя носовичком. — У мене що, лихоманка чи в цій каюті справді спекотно?

— Тут справжнісіньке пекло! І з кожною хвилиною стає спекотніше. Скидається на те, що вони увімкнули підігрів.

— Побудь тут ще з десять хвилин, мала! Невдовзі я повернуся.

— Але будь обережний!

Я поплескав її по руці, підбадьорливо усміхнувся та вислизнув на палубу. Зачинив двері на засув і вирушив на корму судна.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Покладіть її серед лілій»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Покладіть її серед лілій» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Покладіть її серед лілій»

Обсуждение, отзывы о книге «Покладіть її серед лілій» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x