Джеймс Чейз - Реквієм блондинкам

— А я гадала, що це таємниця! — промовила вона із ніяковим смішком.

— І я так думав, — похмуро проказав я.

— Та навіть сліпий побачить, що він «запав» на вас, — презирливо сказав їй Реґ. — Де ви це взяли?

І підняв квитанцію та уважно її розглянув.

Одрі поклала сумочку на стіл і запалила сигарету.

— Якийсь чоловік мене сьогодні вдень сфотографував, — озвалася вона. — Я саме була з Тедом Еслінгером. Його також сфотографували.

Повернулася офіціантка зі стравами. Заздрісно окинула Одрі поглядом.

— Вам також принести порцію?

Я підсунув свою тарілку Одрі.

— Їж, — сказав я. — У мене пропав апетит.

Одрі заперечила.

— Тобі також слід поїсти! Ти не повинен так переживати за мене.

— Зі мною все в порядку, — і, звернувшись до офіціантки, я замовив ще віскі.

— От що робить любов із чоловіком, — співчутливо хитнув головою Реґ. — Якщо я колись відмовлюсь від їжі, то, принаймні, знатиму, що зі мною таке.

— Стуліть пельку! — розгнівано гаркнув я. — Хіба не бачите — я думаю!

— Звісно ж, що так! — із готовністю озвався Реґ, пакуючи свою їжу, наче три дні не їв.

— Їжте хоч ви! — спонукав він Одрі. — Смакує чудово!

Я побарабанив пальцями по квитанції.

— Мені це не подобається. Віднині, Реґу, ні на мить не випускайте Одрі з поля зору!

Реґ відірвав очі від їжі, посміхнувся й присвиснув.

— Це мене цілком влаштовує. То коли ви приймаєте ванну? — поцікався він, кинувши масний погляд на Одрі.

— Ні, — твердо сказала вона. — Так не піде. Отже, ви гадаєте, містере Марку Сп’юек, що я нездатна подбати про себе сама?

— Щось вся ця історія мені дуже не подобається, — відповів я. — З цієї миті у тебе власний охоронець.

— Ще й який охоронець! — ледь чутно пробурмотів Реґ. — Боже мій! Яке тіло!

— Якщо ви не станете врешті серйозним, — погрозливо сказав я, — то я відкручу вашу паршиву голову. Ви не повинні спускати з Одрі очей, ясно? Якщо з нею щось трапиться, ви за це відповісте!

Реґ відклав убік виделку.

— Невже ви серйозно вважаєте, що ця дівиця в небезпеці? — здивовано перепитав він.

— Не називайте мене «дівицею»! — обурено сказала Одрі. — Де вас виховували?

— Я кажу це цілком серйозно, — споважнів я. — Віднині — жодних ризиків!

— Згадайте, що сталося з Мерієн, — повернувся я до Одрі. — Чи Тед прокоментував якось те, що вас сфотографували?

— Здається, він був трохи наляканий, — озвалася Одрі. — І додав, що я мушу бути обережна.

Я хмикнув.

— Ще б пак! Але ми справді будемо обережними. Що ще тобі вдалося з нього витягти?

Одрі хитнула головою.

— Не так вже й багато, — сказала вона з жалем. — Практично нічого.

Я звів очі на Реґа.

— В мене склалося враження, що ви не варті тих грошей, які я вам плачу. Чи вдалося вам хоча б вияснити, чи є в нього алібі на вечори убивств?

Одрі перестала їсти.

— Послухайте, містере Сп’юек! — палко озвалася вона. — Якщо ви й далі будете таким зарозумілим, то я полишу роботу на вас і працюватиму сама на себе!

— Боюся, ви недовго це робитимете, — гірко зауважив я. — Але якщо серйозно, то ти щось вивідала?

— Ні, — зізналася вона. — Він не хотів про це говорити. Я спробувала завести розмову про це, але він замкнувся в собі, наче устриця. Однак запросив мене повечеряти з ним завтра.

Я взяв склянку з віскі із рук офіціантки й подякував їй. Коли мої супутники замовили собі морозиво, і офіціантка пішла виконувати замовлення, я перепитав:

— Ти хочеш сказати, що він призначив тобі побачення?

Одрі кивнула.

— Можливо, я й не бозна-який детектив, але достатньо приваблива як жінка, — підмітила вона.

— Обережніше з цим, — попередив я її. — Ви ж із Тедом — друзі дитинства. Чи не так?

— Це нічого не означає, — презирливо зауважив Реґ. — Хлопець може ходити разом із дівчиною до школи, смикати її за волосся, виливати на неї чорнила, а потім раптом із ним наче щось стається — і ось він вже закоханий! Таке і зі мною було!

— То ви наглядатимете за нею, чи ні? — коротко спитав я. — Коли мені знадобляться подробиці вашого любовного життя, то я звернусь до вас додатково.

— Не сваріться, — швидко промовила Одрі. — Ми з Тедом не спілкувалися багато років. І от тепер я розслідую його справу — тож він і зацікавлений.

— Сміх та й годі, — гірко зауважив Реґ. — Ну й слово — «зацікавлений!» Ніби за інших обставин цей хлопець дівчатами взагалі не цікавиться!

Я допив своє віскі, і, щойно офіціантка принесла дві порції морозива, замовив собі ще випивку.