Джеймс Чейз - Реквієм блондинкам

Я ще не встиг зайнятися ними, як до мене вже наблизився Джефф Джордан. Обличчя мав червоне, а очі налиті кров’ю. Я ухилився від його нищівного удару, натомість поцілив у нього кулаком, але сам не уник удару між ребра, який добряче струсонув мене. Я позадкував, помітивши, що інший бандит звівся на ноги. Тепер обидва вони насувалися на мене. Я швиргонув стілець у Джеффа, отримав удар в плече від іншого типа і поцілив тому межи очі.

Я зауважив, що Старкі звівся на ноги, але коли ті двоє знову ринулися на мене, він знаком зупинив їх. Ті відступили, і тепер ми лише мовчки дивилися один на одного.

Старкі тримав в руках поліцейський револьвер.

— Стій, де стоїш! — промовив Старкі зловісним свистячим шепотом.

— Ти не можеш скористатися своєю «пушкою» звідти, — сказав я. — Якщо я тобі потрібен, мусиш підійти сюди і спробувати мене узяти.

Крутнувшись, я схопив вазу з квітами і шпурнув її в Старкі. Він встиг ухилитися, впавши на підлогу долілиць.

Ті двоє мало не перечепились один через одного, намагаючись до мене дістатися. Я підскочив до столу, вхопив телефонний апарат і поцілив ним в обличчя Джеффа, котрий саме летів до мене. Він відскочив назад, завивши від болю, і при зіткненні збив із ніг іншого бандита. Я схопив стілець і став біля вікна.

— Послухайте-но ви, тварюки! — заволав я. — Лише крок — і стілець вилетить у вікно. Цей звук приверне увагу копів — і я вам навішаю замах на вбивство. Тоді ніякий Мейсі не зможе вас «відмазати».

Зі звірячим риком Джефф вже готовий був кинутися на мене, але Старкі його зупинив:

— Не чіпай його!

І знову всі ми витріщилися один на одного.

— Накажіть тим недоумкам забратися звідси, — сказав я Старкі. — Хочу поговорити з вами наодинці.

Бліде поцятковане обличчя Старкі залишилося непроникним. Витріщившись на мене з хвилину, він раптом сказав своїм хлопцям:

— Йдіть геть!

Коли вони пішли, я поставив стільця.

— Хтось намагається підставити вас, щоби пришити убивство. І навіть Мейсі вас не витягне, якщо звинувачення будуть достатньо серйозними.

Старкі промовчав. Оправив костюм, натягнув капелюха і знову всівся в крісло. Кивком показав мені на дівчину, яка все ще лежала на підлозі, прив’язана до стільця.

Я підійшов до неї і розв’язав руки.

— Пильнуйте його і не зважайте на мене, — шепнула вона.

Але запізнилася з порадою на якусь долю секунди. Бо Старкі, блискавично кинувшись на мене, копнув у скроню. Його важкий черевик поцілив мені в голову, і я звалився просто на Одрі Шерідан.

Неясно я чув голос Старкі, який пронизливо й збудливо верещав:

— Хапайте його, дурні!

Тоді чиїсь руки схопили мене, силоміць поставили на ноги і ще до того, як в голові у мене розвиднілося, щелепа моя наче розкололася, і я відлетів до стіни. Зісковзнув на підлогу, вгледівся в дико оскалену пику Джеффа Джордана і схопив його вже підняту для копняка ногу. Ухопившись за неї, сильно шарпнув її вперед. Джордан змахнув руками, матюкнувся і впав горілиць. Мені вже майже вдалося звестися на ноги, коли підскочив інший гангстер. Він схопив мене, впершись плечем у живіт, і руками обплівши стегна. Я з грюкотом звалився на підлогу, перед цим поціливши йому в обличчя. Краєм ока зауважив Старкі, котрий біг до мене, тримаючи пістолет. Я спробував ухилитися, однак рукоятка поцілила мені якраз у потилицю. З очей мені посипалися іскри, і я знепритомнів.

Був непритомний не більше п’яти хвилин. Відчув, що мені зв’язують руки за спиною, за пекучим болем в зап’ястках, коли мотузки вп’ялися мені у шкіру.

Звідкілясь із рожевого туману виринула чиясь рука, схопила мене за комір і силоміць поставила на ноги. Ноги мені підігнулися, але та рука втримала мене від падіння. Я хитнув головою, щоби прийти до тями, і переді мною вималювалося обличчя Джеффа Джордана. Він легенько мене струсонув, а тоді звів руку і тричі вдарив мене в обличчя. Удари були сильні, і від них на очі мені навернулися сльози.

Я пробурмотів прокляття, і він вдарив ще раз, доволік мене до крісла та жбурнув у нього. Тоді зник з мого поля зору.

Безформною купою я валявся у кріслі, і червона завіса застеляла очі. Єдиним моїм бажанням було допастися до Джордана і гамселити його доти, доки від нього нічого не залишиться. Я також хотів схопити Старкі і колотити його головою об кут столу, щоб його мізки сірою масою розповзлися на килимі. Хоча я й був засліплений, і біль змією заповзав у тіло, я був свідомий того, що ненавиджу цих двох так, як ще ніколи нікого досі.