Джеймс Чейз - Реквієм блондинкам

Я згадав про чоловіка у номері поруч із моїм і хитнув головою.

— Тільки не в моєму номері. Назвіть будь-яке місце, і я радо з вами туди поїду.

Тед глянув на Мак-Артура і здвигнув плечима.

— Я на машині, — сказав він, — ми могли би поговорити під час їзди.

— Це мене цілком влаштовує, — сказав я, виходячи вслід за ними з готелю. Ми перетнули вулицю і підійшли до «понтіака» з відкидним верхом, що стояв в тіні. Тед відчинив дверцята і прослизнув на водійське сидіння.

Я кинув погляд через плече на готель. Штори на всіх вікнах були опущені, окрім одного вікна третього поверху. Я міг навіть розрізнити силует чоловіка, котрий стояв у вікні й дивився на вулицю. Він чітко вирізнявся на тлі вікна, і коли я звів на нього погляд, той відсахнувся і зник з поля зору. Я зауважив три важливі речі. Він визирав з вікна, що було поруч із моїм. На ньому був капелюх з опущеними крисами, і плечі він мав дуже широкі.

Я заліз у «понтіак» і грюкнув дверима.

Коли ми від’їжджали від готелю, мені стало не по собі, але я нікому про це не сказав.

Виїхавши з міста, Тед Еслінгер поїхав повільніше і звернув на узбіччя.

Припаркувавшись в якомусь сухостої, він відкинувся на сидінні і промовив:

— Тут ми зможемо спокійно поговорити.

Жоден із нас не сказав ані слова, поки ми їхали.

Мак-Артур, котрий сидів позаду нас, нахилився і почав важко дихати просто мені в потилицю. Судячи з його хаотичних рухів, він був стурбований і занепокоєний.

Я запалив сигарету, викинув сірника з вікна і застиг вичікувально. Запало тривале мовчання, під час якого я розглядав профіль Еслінгера. Тед дивився кудись у темінь дерев. При світлі місяця він виглядав дуже молодо. Йому не могло бути більше двадцяти трьох років, і він також нервував.

— Ви — наша єдина надія, — зненацька сказав він напівшепотом. — Ось чому ми до вас прийшли.

Я нічого не відповів.

Через плече він озирнувся на Мак-Артура.

— Не кажи про це нікому, Маку, — попросив він. — Батько буде розлючений, коли дізнається, що я...

Мак-Артур сказав, важко дихаючи:

— Продовжуй; я нікому нічого не скажу!

Я дав їм достатньо часу, щоби залякати один одного. Я не збирався полегшувати для них завдання. Вони прийшли до мене — їм і викладати карти на стіл.

Тед Еслінгер повернув голову так, щоби бачити мене.

— Я хочу, щоби ви знали: я не стаю ні на чий бік у цій боротьбі, — сказав він, стискаючи в руках кермо. — Можливо, ви й працюєте на Вулфа проти мого батька, але я нічого не можу зробити. Просто я впевнений, що коли хтось і може знайти дівчат, то це ви. Тому я тут.

— Чому це так важливо для вас? — спитав я, запитально дивлячись на нього.

— Люсі була мені подругою. З Вірою я ходив до школи. Джой та я щотижня ходили на побачення. Я добре знав їх, і всі вони мені подобалися. Це були хороші дівчатка.

І, перш ніж вимовити наступні слова, він глибоко зітхнув:

— Такими темпами, як зараз, вони ніколи не будуть знайдені.

Я буркнув:

— Отже, всі вони були вашими приятельками?

Я наголосив на слові «приятельки».

Його обличчя застигло.

— Я знаю, про що ви подумали, — сказав він майже розлючено, — але між нами нічого такого не було. Всі вони були пристойними дівчатами. Звичайні дівчата, які любили час від часу розважитися. Я, разом із іншими кренвільськими хлопцями, любив до них залицятися — але нічого більше.

Я знову глянув на Мак-Артура. Його худе, жовтувате обличчя було зовсім нещасним.

— Він правий, містере, — додав він. — Дівчатка були цілком пристойні.

— Гаразд, гаразд, — сказав я, здвигнувши плечима. — Однак що змушує вас припускати, що їх ніколи не знайдуть?

Еслінгер із силою стиснув кермо — так, що навіть кісточки пальців побіліли.

— Бо це все політичні ігри, — в його голосі чулася гіркота. — Усім начхати на те, що сталося з ними насправді. Поліція нічогісінько не робить. І поки ніхто не знайде дівчат, Мейсі почуватиметься впевнено у своєму кріслі. Посада мера майже у нього в кишені. Старкі планує тримати виборців у руках. Його банда контролюватиме виборчі дільниці. Це доволі просто. Усе, що їм слід буде зробити, це...

— Знаю, знаю, — перебив я його. — Не марнуймо час — я дуже втомився. Чого ви хочете від мене?

— Але ж я хочу ввести вас у курс справи! — запротестував Тед. — Бачте, якщо тих дівчат не знайдуть, це не матиме жодного значення для Старкі, але важитиме для Вулфа та мого батька. Вони обіцяли знайти дівчат. Тож в інтересах Мейсі, щоб їх не знайшли.