Він підвівся, перетнув кімнату й рушив сходами за дівчиною. Наздогнав її вже на сходовому майданчику.
— Привіт, Джинні, — мовив він. — Ми з тобою перші. Ці штани тобі дуже пасують.
Вона озирнулася й глянула на нього нищівним байдужим поглядом зеленкуватих очей.
— Ти так вважаєш? — дівчина відчинила двері й зайшла до кімнати, хутко увімкнувши світло. Тоді обійшла стіл і сіла. Витягла із сумочки дзеркальце й гребінець і взялася розчісувати мідне волосся.
Блек підтягнув стілець і сів навпроти дівчини, захоплено спостерігаючи, як під тонкою тканиною сорочки здіймаються її груди щоразу, коли вона піднімає руки.
— Справу заплановано на сьогодні, — сказав він. — Боїшся?
Джинні відклала гребінець і дзеркальце, а натомість дістала пачку цигарок.
— Боюся? А чого там боятися? — байдуже запитала вона.
— Ти справді спокійна, — зауважив Блек, розглядаючи її. — Не віриться, що ти взагалі можеш боятися.
Він потягнувся вперед, пропонуючи Джинні вогник своєї запальнички.
Дівчина довго вивчала полум'я, а тоді нахилилася й торкнулася його кінчиком цигарки. Її повні червоні губи вигнулися в посмішці, що з'явилася й зникла так швидко, що Блек не міг стверджувати напевне, чи це йому не привиділося.
— Що смішного? — різко запитав він.
І знову її погляд упав на полум'я запальнички. Блек також зиркнув на нього. Зауваживши, яке воно нерівне, Ед збагнув, що його рука тремтить. Він погасив вогонь і сів на стілець, вичавивши з себе посмішку.
— Маєш рацію. Я боюся, і скажу тобі чому, — він склав руки на столі й обіперся на них. — Боюся, що ми запоремо сьогоднішню справу й проґавимо велику. Не до вподоби мені це. Я намагався відмовити Френка. Було б простіше й безпечніше пограбувати заправку в Дьюкасі, але він мене не слухав. А під час нападу в кафе хтось може спробувати покорчити із себе сміливця. У такому разі доведеться почати стрілянину. Якщо сьогодні когось застрелять, напруга зросте, та й шум підніметься чималий, і наш великий план може піти коту під хвіст.
Випустивши крізь ніздрі дим, Джинні поглянула на Блека.
— Отже, нам потрібно подбати, щоб ніхто не корчив сміливця.
— Ага. Та легше сказати, ніж зробити.
Вона підняла брови.
— Невже? Якщо показати злому собаці, що не боїшся його, він відступиться. Так само й зі сміливими людьми.
Блек насупився.
— Не можу тебе ніяк розкусити. Ти працювала раніше з іншою бандою?
Погляд Джинні затуманився.
— А не потрібно мене кусати, — різко відказала вона.
Блек знизав плечима.
— Ну гаразд, хочеш погратися в таємничість — уперед. Але не забувай: сьогодні тобі світить найскладніша робота. Поки будеш збирати гаманці, хтось може спробувати добряче тобі всипати. Будь обачною.
Оскільки сам він почувався тривожно, то сподівався, що його слова хоча б збентежать Джинні. Однак вираз її обличчя не змінився.
— Ніхто не спробує мені всипати.
Двері відчинилися, й зайшли Кітсон і Джипо.
Кітсон закляк, побачивши Джинні й Блека наодинці. Його обличчя розпашілося, а очі спалахнули люттю.
— А ось і наречений, — мовив Блек, хрипко наспівуючи весільний марш Мендельсона.
Джипо гигикнув: на його думку, жарт був веселим і доречним. Його маленькі чорні очі весело поблискували.
Але Кітсон сполотнів.
— Стули пельку! — його голос тремтів. — Годі!
Блек припинив наспівувати й відкинувся на стільці з глумливим осміхом.
— То й що? Ти і вона... — він кивнув на Джинні, що нерухомо сиділа, не відриваючи погляду від Кітсона, — ви ж молодята, правда? Френк казав, що ви з нею наймаєте трейлер для медового місяця.
— Я ж сказав — годі! — гарикнув Кітсон.
— Що тебе так турбує, дурбелику? Не хочеш із нею в медовий місяць? — запитав Блек. — Тобі дісталася найлегша частина роботи. Що може бути приємнішим, ніж подорожувати з такою крихіткою разом у фургоні? Звісно, якщо ти знаєш, що потрібно робити, коли лишаєшся з жінкою на самоті.
Двома швидкими кроками Кітсон дістався до столу. Його кулак здійнявся й зацідив Блекові в щелепу. Той беркицнувся разом зі стільцем і приземлився на підлогу з гучним тріском, від якого вся кімната аж затрусилася. Ед розпластався, дивлячись на Алекса затуманеними очима.
— Підводься, здохляче! — крикнув Кітсон. — Я тобі зуби через потилицю виб'ю!
— Гей, малий! — перелякано гукнув Джипо.
Італієць схопив Кітсона за руку, але боксер відкинув його в інший куток кімнати.
Блек похитав головою. Звернений до Кітсона погляд палахкотів ненавистю.
Читать дальше