Джеймс Чейз - Ось ваш вінець, леді

Мені подумалося, що, коли прийде час, то добряче порахую ребра цьому нікчемі.

І тут я раптом почув знайомий звук. То була сирена на маяку. Отже, ми знову їхали на причал Венсді. І справді, я не помилився — за кілька хвилин машина повернула до причалу та зупинилася коло того самого будинку, з якого я нещодавно врятував Блонді.

Ґас перший вийшов з автівки та відчинив дверцята.

— Вилазь, — сказав він Марді.

Вона вийшла з автівки, і Ґас заштовхав її до будинку. Гладун пішов слідом, підганяючи мене пістолетом. Ми мовчки, одне за одним, піднялися сходами до кімнати, де раніше вони ув'язнили Блонді.

— І знову вдома, — заговорив я, притуляючись до стіни. Поки ми їхали, я пробував послабити мотузки, що стягували мої зап'ястки та руки, проте так нічого й не добився. Вони були зв'язані на совість.

Ґас штовхнув мене на стілець.

Гладун вийшов, і згодом його кроки долинули з іншої кімнати. Тоді я почув, як він щось каже і йому відповідає чийсь глибокий голос. Побачив, як Марді трохи здригнулась, а тоді кинула на мене нестямний погляд. Вона самими губами щось промовила, та я не зміг її зрозуміти.

А тоді двері відчинилися знову, і до кімнати увійшов високий, міцної статури чолов'яга, від якого намагався не відставати товстун.

Той чолов'яга зупинився та поглянув на Марді, а відтак мовив:

— Мені шкода, що дійшло до такого, але ж ти сама зробила свій вибір.

Мене аж холодом узяло від того, як він це сказав. Той чоловік мовив ці слова напрочуд недбало і спокійно, та у них вчувалася неприхована погроза.

Цей тип явно налякав Марді. Вона зробила крок назад.

— Але ж, містере Спенсер... — почала дівчина й зупинилася, не договоривши.

Отже, це й був той Спенсер. Я уважніше придивився до нього. У цьому чолов'язі не було нічого аж надто видатного. Він мав черевце і загалом вже трохи обростав жиром. Його вугільно-чорні вуса дивним чином контрастували зі сивим волоссям. Скидалося на те, що він ті вуса підфарбовував.

Повіки Спенсерових очей були трохи обвислі, немовби він страшенно втомився. Та це перше враження було хибне, його геть спростовувало те світло, що його випромінювали очі чоловіка. У них не було ані сліду втоми.

Він дістав з кишені портсигар зі свинячої шкіри, вибрав одну сигару та затиснув її зубами.

— Дай леді стілець, — наказав він Гасові.

Коли Марді сіла, склавши нервові руки в пелені, Спенсер кинув погляд на мене.

— Отже, ви — Мейсон, — заговорив він, підходячи, аби краще мене роздивитися.

— Саме так, — відказав я. — І якщо ви так жартуєте, то я невисокої думки про ваші жарти. Краще просто зараз облиште ці недолугі кіношні вихватки.

Спенсер підійшов і сів на краєчку столу.

— Зараз ми з вами трохи побалакаємо, — промовив він, струшуючи пальцем попіл зі своєї сигари. — Знаєте, Мейсоне, я — чоловік обачний, і завжди таким був. Коли мені здається, що насуваються проблеми, я дію швидко. Не хочеться, аби мене спіткали клопоти, тож волію їм запобігати та усувати, поки вони ще не переросли в серйозну загрозу.

Я знизав плечима.

— І до чого ця казочка?

— Вас уже застерігали, аби ви не чіпали цієї справи, та ви, схоже, не засвоїли того уроку. Ви й далі пхали свого носа, куди не слід, і тому я вирішив вас зупинити.

Як же ж мені кортіло мати вільні руки! Ото б я зацідив тому типові!

— Ви, часом, ні з ким мене не плутаєте?

— Буду з вами відвертий, — провадив далі Спенсер. — Подальше розслідування вбивства Ричмонда матиме надзвичайно несприятливі наслідки. Я маю турбуватися про свій бізнес, а це розслідування, як я вже казав, йому не сприятиме. Вам запропонували чималі гроші, аби ви взялися до цієї справи та почали каламутити воду, хіба не так?

Я задумливо на нього поглянув, а тоді мовив:

— Певно, ваш приятель Кац уже розповів вам усе, що дізнався від мене.

Спенсер кивнув.

— Так, — сказав він. — Мені усе це відомо.

— Гаразд, — відказав я. — Щодо мене, то я вже й так вирішив облишити цю справу. Зрештою, хто такий один дрібний злочинець з-поміж безлічі інших? Мені немає сенсу побиватися з приводу того, яка доля спіткала Вессі. Так, мені пропонували десять тисяч доларів. Та, зрештою, це не такі вже й великі гроші. Тож я вирішив усе це облишити. Але тоді ви почали створювати проблеми для міс Джексон, і я мусив знову втрутитись у цю справу.

Спенсер кинув швидкий погляд на Марді, а тоді знову поглянув на мене. Він трохи здійняв брови та стиснув губи.

— То, значить, он як?

— Якщо ви маєте на увазі, що я не стоятиму осторонь, коли ви знущаєтеся з чудової дівчини, то маєте слушність, — сказав я.