Джеймс Чейз - Дванадцять китайців і жінка

Вона затулила обличчя руками, і, здригнувшись, проказала:

— Так.

— Ви з Тейлером ненадовго поїхали в Нью-Йорк. Але ти не змогла розлучитися з Чангом навіть на тих кілька днів. Отож, твій китаєць прибув і зустрівся з тобою, коли Тейлер був чимось зайнятий. Карлос вислав услід двох своїх кубинців: ті вистежили і вбили Чанга. Це також правда, чи не так?

— Вони увірвалися вночі, коли ми були разом, — зізналася Глорія. Голос її звучав безбарвно. — Один з них тримав мене, поки інший перерізав Чангові горло. Я бачила все на власні очі. Вони ще сказали: якщо він пручатиметься, то вб'ють і мене. Отож, Чанг просто ліг на ліжко й дозволив тому огидному кубинцеві перерізати собі горлянку. Він ще примудрився посміхнутися мені, коли вони це робили з ним. О, Боже, якби ти бачив те все! І спостерігав, як спокійно лежав Чанг, коли кубинець схилявся над ним. І зафіксував раптовий вираз жаху та болю в ту останню мить! Я нічого не могла вдіяти, але заприсяглася, що помщуся Карлосові: знищу все, що будь-коли належало йому.

Феннер знову позіхнув. Почувався геть утомленим.

— Ти погана дівчинка, — констатував. — І я не можу тобі співчувати, бо ти завжди думала лише про себе. Якби лише захотіла, то давно б помстилася — навіть якщо б також загинула. Одначе тобі не вистачає мужності втратити те, що маєш. Отож, ти сплітала складні плани, як не втратити Тейлора й водночас спекатися Карлоса.

Глорія почала плакати.

Детектив вів далі:

— Поки усе це тягнулося, Тейлер знайшов собі нову лялечку, бо був також далеко не святим. Тейлор зустрів дівчину на ім'я Ліндсей. Можливо, це сталося на одній з вечірок. Ліндсей йому сподобалась, і він умовив її поїхати до себе. Знав, що на той момент тебе в будинку нема, тому й запросив. Лише здогадуюся, що було далі, — це ти мені можеш розповісти. Там він на неї накинувся, чи не так? Ще й користуючись тими своїми звичайними штучками... різками, тобто.

Глорія продовжувала плакати.

— Отож, він перестарався, й дівчина померла. Коли після вбивства Чанга ти повернулася, то побачила, що Тейлор з трупом на руках метушиться в кімнаті. Це ж було так?

— Так.

Вона приклала носовичок до очей, розхитуючись туди-сюди на стільці.

— Отож, ти побачила, що Ліндсей мертва; до того ж, уся побита й порізана. А тепер, крихітко, твоя черга розповідати. Ну ж бо, кажи! То що ти тоді зробила?

Глорія прошепотіла:

— Ти й так усе знаєш — навіщо питаєш?

— Але чому ти прийшла до мене?

— Я чула про тебе. І подумала: ось шанс врятувати Гаррі й покінчити з Карлосом! Подейкували, що ти крутий хлопець і ні перед чим не зупинишся в розслідуванні. Тож одягла чорну перуку, дістала скромний одяг і прийшла до тебе. Я вважала, якщо ти....

— Ти прийшла до мене як Мерієн Дейлі. І сказала, що в тебе пропала сестра. Тож ти подумала: якщо я займуся цією справою, то обов'язково вийду на Карлоса. І дала мені зачіпку. Натякнула на дванадцять китайців, яких зазвичай перевозять із Куби дюжинами, і знала, що в мене вистачить клепок зрозуміти: це — бізнес Карлоса. Разом з Тейлором ви спланували, як і куди підкинути, попередньо розчленувавши, труп Ліндсей, — так, щоб я обов'язково його знайшов та подумав, що це тіло Мерієн Дейлі. Оскільки жінки з таким ім'ям ніколи не існувало, то й Тейлера не можна було б притягнути до відповідальності за вбивство неіснуючої особи. Тож ти як слід постаралась, щоби зробити тіло жертви максимально подібним до свого. Для цього попросила Тейлера зімітувати рубці на своїй спині, й у той час, як прийшла до мене, він зателефонував, і це начебто мало виправдати твій стриптиз. Звісно ж, я побачив рубці, й природно, що вони вразили мене. Це був неоковирний план, і він розвалився б у будь-якому суді, але ти могла б значно заплутати справу, якби все пішло по-твоєму. Однак Тейлер наробив купу помилок.

Зокрема, він захотів, щоб тіло розчленували і вивезли з будинку. До того ж, прагнув, аби це здійснили якнайшвидше, бо якби труп знайшли пізніше, то жоден паталогоанатом не підтвердив би, що це ти, і смерть не співпадала б у часі з твоєю відсутністю. Тож тобі слід було чимскоріше зустрітися зі мною, потім затримати мене в місті на день-два, щоб облаштувати все так, як того хотів Тейлор. Тому він і підсадив труп мені в контору. Але ти про це не знала. Він наказав тим своїм двом кубинцям підкинути мені Чанга, сподіваючись нате, що копи будуть достатньо моторними, аби затримати мене для допиту. Але я випередив його. З'ясувавши, де зупинилися кубинці, поїхав туди і покінчив з ними до того, як вони позбулися розчленованих частин тіла тієї Ліндсей. І цим зруйнував усі твої плани. Ось як це було, чи не так?