Джеймс Чейз - Дванадцять китайців і жінка

Феннер настійливо перепитав:

— То чому саме мені? Що за такий задум?

Найтінґейл хитнув головою.

— Не знаю. Вони вели якусь дуже складну гру.

Говорив він дедалі повільніше, і кожне слово давалося йому нелегко.

— Щось пішло не так під час тієї їхньої поїздки в Нью-Йорк. Щось таке, що розладнало їхні плани.

— Чанг? А що, Глорія справді любила його?

Феннерові здалося, що справа нарешті починає розплутуватися.

Найтінґейл зіщулився ще більше, але не здавався. Біль швидко охоплював його всього, і він помирав на очах, однак продовжував удавати, що йому не боляче. Хотів довести Феннерові, що стерпить усе без жодних нарікань.

Нарешті Найтінґейл вичавив із себе:

— Вона просто шаленіла за ним. Це був єдиний чоловік, який міг дати їй те, чого вона так прагнула. Більше він їй був ні для чого: вона жадала лише грошей та його східної пристрасті. А тут її обдурили двічі...

І він почав повільно розхитуватися на стільці.

— А де вона зараз?

— Утекла, щойно почалася стрілянина. Так чи інакше, Тейлер «пришив» би її, якби я не вписався. Тепер уже шкодую, що... не зачекав трохи... і поспішив застрелити Тейлера...

Феннер не встиг його підхопити, й Найтінґейл сповз на підлогу.

Ставши на коліна, детектив підняв йому голову.

— Кротті — хороший хлопець, — ледь чутно прошепотів приречений на смерть. — Передай йому, що я був на твоєму боці. Я з ним розрахувався.

Він глянув на Феннера крізь товсті скельця окулярів, намагаючись додати ще щось, але це йому не вдавалося.

Детектив сказав:

— Я все йому передам. Ти мені здорово допоміг.

Найтінґейл прошепотів:

— Дістань... Карлоса. У нього є... лігво... поблизу бару «Віскі-Джо»...

Найтінґейл спробував посміхнутися на прощання, однак лице закам'яніло, і він помер.

Феннер обережно поклав його голову на підлогу й підвівся. Витер руки носовичком, втупившись порожнім поглядом у стіну навпроти. Залишалося покінчити з Карлосом — тоді, можливо, й з усією цією справою буде завершено. Запихаючи носовичок у кишеню, намацав телеграму:

«Та мертва жінка, яку ти сприйняв як Мерієн Дейлі , за відбитками пальців ідентифікована як викрадена донька Ендрю Ліндсея. Тож Мерієн — не та, за кого себе видає.

=Пола»

Феннер повільно зім'яв телеграму в руці.

— Ось воно що! — сказав він собі. — Тепер, гадаю, врешті зможу розплутати цю справу!

Ще раз поглянув на Найтінґейла і полишив бунгало.

Але де шукати Глорію? Вона знову вільна, бо Тейлер мертвий. Феннер подумав, що, можливо, знайде її в Нулена. Звісно ж, податися вона могла будь-куди, але спочатку варто спробувати щастя там. Коли дамочка бачить три трупи нараз і сама ледь уникає такої ж долі, навряд чи вона спроможна будувати далекоглядні плани. Усе під нею захиталось, а Глорія мала лише одну людину, яку добре знала. Саме Нулена вона таки повинна знати добре, погодився сам із собою Феннер. Усе ж таки, то її чоловік!

Детектив вийшов на центральну вулицю, спіймав таксі та поїхав у казино. Двоє поліцейських, які стояли при вході, уважно зміряли його поглядами, коли він підіймався сходами. Феннер посміхнувся, побачивши таке промовисте підтвердження Нуленової обережності. Пройшов через велику залу казино, яке щойно зачинилося. Світилася тільки одна лампа, й, окрім двох прибиральників-кубинців, котрі закривали чохлами меблі, в приміщенні не було нікого. Побачивши Феннера, вони звели на нього очі.

— Нулен ще в себе? — запитав він, прямуючи в його кабінет.

— Він зараз зайнятий, — сказав один з них, намагаючись перепинити його.

Феннер відштовхнув кубинця з дороги, рвучко відчинив двері й зайшов.

Нулен, Кемеринський і Алекс сиділи за столом. Перед ними стояли чорна пляшка без етикетки і склянки. Усі палили. Підвівши очі, злякано глипнули, але побачивши, що то він, полегшено зітхнули.

Нулен сердито зирнув на нього.

— Як би ти це назвав? — гірко спитав він. — Шайфе і Скальфоні вбиті, а ці двоє хлопців ледь живі. То таке в тебе уявлення про знищення банди Карлоса?

Феннер не був налаштований жартувати. Він поклав руки на стіл і глянув Нуленові просто в очі.

— Заткни пельку, телепню! До чого ці всі сантименти? Шайфе і Скальфоні вбиті? То й що? А ти гадав, що можна виграти війну без втрат? А як щодо іншої сторони? Ми потопили їхні човни. Спалили їхню базу. Тейлер мертвий; Найтінґейл мертвий, Міллер і Баґсі також — та ще шестеро чи семеро людей Карлоса. Хіба це все не варте твоїх грошей? І частка цих хлопців подвоїлася.