Джеймс Чейз - Дванадцять китайців і жінка

Феннер нарешті поглянув на неї. Очі його були дуже серйозні.

— Хтось із тих хлопців знає про це твоє кубельце?

Вона заперечно хитнула головою.

— Ні.

Феннер споважнів.

— Тільки не розказуй мені, що ти зробила тут усе власними руками!

Він не був певний, чи Глорія справді сполотніла, чи так заграло світло. Одначе слова її прозвучали спокійно:

— Мені потрібне місце, де я могла б відпочити від усього цього. Отож заощаджувала гроші й самотужки купила цей будинок: тому про нього ніхто й не знає.

Феннер буркнув:

— Тобі відомо, що в гаманці?

— Ну, я заглянула в нього і не виявила там нічого цікавого для себе.

— Справді? А для Тейлера він дуже важливий. Там — чотири чеки, якими з ним розрахувався Карлос; дві боргові розписки Нулена на великі суми й адреси п'яти місць, де висаджують на берег чинків.

Глорія стенула плечима.

— Але я не можу перевести це в готівку, — байдуже махнула рукою.

Феннер зобразив посмішку.

— Однак я зможу, — сказав, підводячись. — Дай-но мені великого конверта, крихітко!

Вона вказала рукою на письмовий стіл біля стіни.

— Візьми сам.

Він підійшов до столу, висипав на нього вміст гаманця, запакував усе у великий конверт та підписав:

Глорія, прочитавши адресу через його плече, спитала підозріливо:

— Хто ця міс Доулен?

Феннер запечатав листа.

— Моя секретарка.

— А чому надсилаєш це їй?

— Послухай-но крихітко, я веду власну гру. Якби хотів, то передав би все Хосскіссу з ФБР, і нехай би він морочив собі голову з отими двома типами. Цих матеріалів йому цілком достатньо, щоб завести справу. Але Карлос обійшовся зі мною надто неввічливо, тож я відплачу йому тією ж монетою. Але може статися так, що він дістанеться до мене швидше, ніж я до нього: у цьому випадку документи все одно опиняться в руках поліції. Зрозуміла?

Глорія знову стенула плечима.

— Чоловіки шукають собі проблем або через жінок, або через пиху, — зауважила. — Однак мені подобається чоловік, який намагається самотужки впоратись із бандою гангстерів: це ніби в кіно.

Феннер нарешті підвівся.

— А хто сказав, що я діятиму самотужки? — Феннер вийшов на веранду. — Надішлю це поштою, швиденько повернуся, й ми з тобою славно повечеряємо.

Повертаючись із пошти, проходив повз телеграф. Повагавшись, зупинився й завернув туди. Написавши текст телеграми, підійшов до віконечка.

Клерк уважно перечитав текст і пильно поглянув на Феннера.

У телеграмі було таке:

«Доулен. Контора 1156, Рузвельт-білдінґ , Нью-Йорк.

Повідом як Ґроссет розслідує справу про вбивство Дейлі. Це — терміново. Д. Ф .»

Розплатившись за телеграму, Феннер вийшов і невдовзі був уже в бунгало. Глорія з коктейлями чекала на нього.

Детектив одразу ж попередив:

— Я дуже поспішаю, тож давай вип'ємо та поїмо одночасно.

Глорія подзвонила служниці.

— А куди поспішаєш?

Феннер мило посміхнувся.

— Маю намір зустрітися з твоїм чоловіченьком, — люб'язно пояснив. Йому саме пора позбутися сором'язливості та вступити у гру всерйоз!

Глорія вкотре стенула плечима.

— Навряд чи він тобі допоможе.

Поки вони вечеряли, Феннер мовчав. Заговорив, щойно вони скінчили їсти.

— Послухай-но, мала, це все дуже серйозно. Поки з тими хлопцями не буде покінчено, мусиш залишатися тут — за жодних обставин не полишай своє кубельце. Ти забагато знаєш, а цього цілком достатньо, щоб надовго засадити Тейлера за ґрати. Будь-хто з його банди залюбки переріже тобі горлянку, щойно дізнається, де ти. Тож будь обережною, нікуди не висовуйся.

Глорія хотіла щось заперечити, однак Феннер одразу ж урвав її.

— Ну будь же дорослою, — терпляче попросив, — це не займе в тебе багато часу, однак збереже для чергового бідолахи.

Глорія неохоче буркнула: «Гаразд» і попленталася до дивана. Феннер вийшов на кухню.

Баґсі саме закінчив вечеряти і загравав зі служницею, котра цілковито ігнорувала його.

Феннер попередив:

— Зараз мені треба їхати. Можливо, до ранку повернусь, а, може, й ні.

Баґсі миттю скочив на ноги.

— Принести револьвер? — запитав.

Феннер заперечно хитнув головою і розпорядився:

— Залишайся тут. Твоя справа — охороняти міс Лідлер. Тож не спи, а пильнуй. Хтось може спробувати спекатись її.

Баґсі почав:

— Заради Бога, шефе...

Але Феннер нетерпляче урвав:

— Ти залишишся тут!

Баґсі неспокійно засовався на стільці.