Ю Несбё - Мисливці за головами

Я із задоволенням роздивлявся жінок у дзеркалі. Я щасливий чоловік. Діана зовсім не така, як ці молоді безмозкі паразитки. Їй дано все, чого позбавлено мене. Дбайливість. Вміння співчувати. Вірність. Благородство. Якщо коротко — вона прекрасна душа у прекрасному тілі. Але краса її не канонічна, її пропорції особливі. Діану наче намальовано у стилі «манга», як тих дещо лялькових персонажів японських коміксів. Обличчя у неї маленьке, з дуже маленьким вузькогубим ротом, маленьким носом і великими, трохи здивованими очима, що стають злегка витрішкуватими від утоми. Та на мій погляд, саме такі відхилення від стандарту і створюють красу, роблять її безсумнівною. Що змусило її обрати мене? Сина шофера, студента-економіста, із здібностями трошки вище середніх, із перспективами трошки менше середніх і із зростом значно меншим за середній.

Ще років п’ятдесят назад з моїми метром шістдесятьма вісьмома я не видавався б коротуном, принаймні за середньоєвропейськими нормами. А якщо почитати історію антропометрії, то виявиться, що усього сто років тому метр шістдесят вісім вважався для Норвегії середнім зростом. Та розвиток людства пішов у невигідному для мене напрямку.

Ну нехай тоді вона вибрала мене у певному душевному сум’ятті; незбагненним лишається інше: те, що така жінка, як Діана, — яка могла б звабити будь-кого, усіх, кого забажає, — кожен ранок прокидається і досі жадає мене. Що за таємниче осліплення не дає їй побачити моєї нікчемності, моєї віроломної натури, моєї слабкості при зустрічі із перепонами і моєї тупої злості при зустрічі з тупою злістю. Чи вона не хоче цього бачити? Чи справа у моєму вмілому підступному розрахунку, завдяки якому моє істинне «я» виявилося поза цим благословенним полем зору дії закоханості? І, ясна річ, у дитині, якої я досі не хотів мати. Яку владу я маю над цим янголом у людській подобі? За словами Діани, я зачарував її з першого ж погляду сумішшю пихатості та самоіронії. Це сталося на одній скандинавській вечірці у Лондоні, причому спершу Діана справила на мене таке враження, як ці жінки, що тут сидять: скандинавська вродлива білявка із західного Осло, що вивчає історію мистецтва в одній із світових столиць, у проміжках між заняттями працює моделлю, бореться проти війни і злиднів у всьому світі і любить життя та розваги. На те, щоб зрозуміти, що я помилився, пішло три години та шість пляшок «Гіннесса». По-перше, виявилося, що вона і правда захоплюється мистецтвом, аж до одержимості. По-друге, вона примудрилася дати мені зрозуміти, що їй щиро неприємно бути частиною системи, котра веде війни проти людей, які не бажають стати частиною західного капіталістичного світу. Саме Діана пояснила мені той факт, що експлуатація країн, що розвиваються, розвиненими країнами, навіть за умови надання допомоги для розвитку, завжди була і буде вигідною. По-третє, вона розуміла гумор, мій гумор, завдяки якому хлопець із моїм зростом може причарувати даму зростом метр сімдесят із гаком. І по-четверте — що безсумнівно було вирішальним для мене, — вона була не дуже вправна у мовах, але неперевершена у логіці. Англійською вона говорила, м’яко кажучи, недолуго і посміхаючись зізналась, що їй жодного разу не довелося скористатися ані французькою, ані іспанською. Тоді я припустив, що у неї напевне чоловічий склад інтелекту і вона любить математику. Вона лише здвигнула плечима, та я не відставав і розповів їй про майкрософтівський тест для співбесід, де кандидатам пропонуються готові логічні задачі.

— Причому те, як кандидати сприймають таку задачу, не менш важливе, ніж те, чи зуміють вони її розв’язати.

— Давай уже, — сказала вона.

— Якщо просте число…

— Стривай! «Просте число» — це яке?

— Те, що ділиться тільки на себе та на одиницю.

У неї на обличчі і досі не з’явилося того відстороненого виразу, яке зазвичай з’являється у жінок, варто завести розмову про числа, і я продовжував:

— Часто буває, що прості непарні числа ідуть підряд. Наприклад, одинадцять і тринадцять. Сімнадцять і дев’ятнадцять. Двадцять дев’ять і тридцять один. Розумієш?

— Розумію.

— Та чи існують приклади трьох послідовних непарних чисел, які усі були б простими?

— Звичайно ж ні, — сказала вона і піднесла келих з пивом до рота.

— Ага. І чому ж?

— Вважаєш, я зовсім дурепа? У числовому ряду з п’яти послідовних чисел одне з непарних обов’язково буде кратне трьом. І що далі?

— Далі?

— Ну, далі, в чому логічна задача?