Маріо П’юзо - Хрещений батько

Сонні обернувся до Тессіо. Бруклінський капореджіме стенув плечима:

– Будь-хто може стати зрадником. Лука був дуже уразливий. Дон міг його чимось образити. Таке ймовірно. Але я все ж думаю, що Солоццо його десь застукав зненацька. Це відповідає тому, що сказав консільйорі. Нам треба готуватися до найгіршого.

Сонні запитав усіх одразу:

– Невдовзі Солоццо почує про Полі. Як він сприйме цю звістку?

– Йому буде над чим подумати, – сказав похмуро Клеменца. – Хай збагне, що в «родині» Корлеоне не дурні орудують і що йому вчора ще дуже поталанило.

– Де там, в біса, поталанило! – різко заперечив Сонні. – Солоццо планував свій замах не один тиждень. Очевидно, хтось щодня стежив за старим і вивчив усі його звички. Потім вони підкупили Полі й, можливо, Луку. У потрібну мить захопили Тома. Зробили все, що хотіли. Але їм не пощастило. Бо вони найняли не найкращих людей, а старий виявився для них надто моторним. Якби вони вбили його, мені б довелося піти із Солоццо на угоду, і він переміг би. Тимчасово. Бо я б вичікував п’ять, десять років. Але тепер, Піте, не кажи, що йому пощастило: ти недооцінюєш його. Ми надто довго його недооцінювали.

Один із охоронців заніс із кухні в кімнату каструлю спагеті, потім приніс тарілки, виделки й вино. Їли розмовляючи. Майкл стежив із подивом. Він не їв, і Том теж, але Сонні, Клеменца й Тессіо наминали на повний рот, вимащуючи соус скоринками хліба. Сцена була майже комічна. Вони продовжували своє обговорення.

Тессіо не думав, що втрата Полі Гатто спантеличить Солоццо, він навіть гадав, що Турок це передбачив, а ймовірно, навіть і хотів такого. Зникла зайва людина, що могла б комусь свідчити проти Солоццо. І залякати його цим навряд чи вдасться: хіба вони б самі злякалися за такої ситуації?

– Я не тямлю в подібних справах, – заговорив Майкл, – але з усього того, що ви тут наговорили про Солоццо, та ще як додати, що він раптом почав уникати контакту з Томом, здогадуюся, що у нього в рукаві є якийсь прихований козир. Він може викинути нового, хитрого коника і здобути собі перевагу. Якби здогадатися, що у нього на думці, ми були б на коні.

– Еге, я вже міркував над цим, і єдине, що спадає на думку, – Лука, – потвердив Сонні. – Я наказав, щоб він з’явився сюди, перш ніж буде поновлено всі його права в «родині». Можливо й таке, що Солоццо вже домовився з іншими «родинами» Нью-Йорка, і завтра нас повідомлять, що у війні вони стоятимуть проти нас. І що ми мусимо погодитися на Туркові умови. Чи так, Томе?

– Я думаю аналогічно, – погодився Том. – І ми не можемо виступити проти такої сили без вашого батька. Тільки він один здатний протистояти союзові всіх «родин». У нього в руках політичні зв’язки, що завжди були їм потрібні, і він скористається з цього під час переговорів, якщо тільки захоче їх вести.

Клеменца заявив трохи самовпевнено, як на керівника, чий найближчий помічник тільки-но зрадив його:

– Щодо охорони, то Солоццо ніколи не дістанеться цього будинку, босе, можеш не турбуватися.

Сонні якусь мить дивився на нього задумливо. Потім спитав у Тессіо:

– А як із лікарнею? Твої люди прикрили її?

Здавалося, вперше протягом наради Тессіо відчув твердий ґрунт під ногами:

– І зсередини, і зовні встановили цілодобове вартування. Поліція теж охороняє як слід. Детективи чергують біля палати, щоб розпочати допит старого. Це, звісно, маскарад. Донові ще й досі вливають розчин із ампул у вену, і він нічого не їсть, отже, поки що нема клопоту з кухнею, бо турки – мастаки отруювати. Тепер їм дона не дістатися аж ніяк.

Сонні відкинувся в кріслі назад.

– На мене вони не полюють, бо їм треба домовитися, їм потрібна вся машинерія «родини». – Він осміхнувся до Майкла. – Чи не ти часом у них на думці? Може, Солоццо розраховує схопити тебе й тримати десь як заручника, щоб диктувати свої умови?

«Плакало тепер побачення з Кей», – подумав Майкл сумно, Сонні не випустить його з будинку. Але Хейген нетерпляче заперечив:

– Ні, він давно б схопив Майкла, якби йому потрібен був заручник. Але всім відомо, що Майкл не бере участі в «родинній справі». Він у цій війні належить до цивільного населення, і якщо Солоццо захопить його, то від нього відступляться всі інші «родини» Нью-Йорка. Навіть Татталья будуть змушені допомагати в полюванні на нього. Ні, тут дуже проста річ. Завтра до нас прийде представник «родин» і заявить нам, що ми маємо вести бізнес із Турком. Ось чого він чекає. Це і є його козир у рукаві.