Борис Акунін - Азазель

— Стій! — скажено крикнув Ераст Петрович і не роздумуючи стрибнув через підвіконня.

Кучер цвьохнув батогом, і пара вороних коней з місця припустила риссю.

— Стій! Застрелю! — надривався на бігу Фандорін, хоча стріляти було ні з чого — у зв'язку з весіллям вірний «герсталь» залишився в готелі.

— Ерасте! Ти куди?

Фандорін озирнувся. Лізонька висувалася з вікна, на її личку було написане цілковите нерозуміння. Наступної миті з вікна вирвався вогонь і дим, лопнули шибки, і Ераста Петровича кинуло на землю.

Якийсь час було тихо, темно й затишно, але потім у вічі вдарило яскраве денне світло, у вухах лунко задзвеніло, і Фандорін зрозумів, що живий. Він бачив бруківку, але не розумів, чому вона в нього просто перед очима. Дивитися на сірий камінь було відразливо, і він перевів погляд убік. Вийшло ще гірше — там лежала балабушка кінського гною й поряд щось неприємно біле, глянсово поблискуючи двома золотими колами. Ераст Летрович ривком трохи підвівся, прочитав рядок, виведений великими старомодними літерами, з завитушками та вигадливими розчерками:

«Му Sweet Boy, This is a Truly Glorious Day!» [51] Мій любий хлопче, це дійсно славетний день! (Англ.)

Значення слів не дійшло до його затьмареної свідомості, тим паче що увагу контуженого привернув інший предмет, який валявся просто посеред бруківки й променився веселими іскорками.

У першу мить Ераст Петрович не зрозумів, що це таке. Подумалося, що на землі цьому аж ніяк не місце. Потім розгледів: тонка, відірвана по лікоть дівоча рука поблискувала золотою обручкою на безіменному пальці.

По Тверському бульвару швидкими, непевними кроками, не бачачи нікого довкола, йшов ошатно одягнений, але страшенно неохайний молодик: м'ятий дорогий фрак, брудна біла краватка, в лацкані запилена біла гвоздика. Публіка сторонилася і проводжала дивного суб'єкта допитливими поглядами. І справа була не в мертвотній блідості франта — мало хіба кругом сухотних, і навіть не в тому, що він без сумніву був п'яний як ніч (його й похитувало то в один, то в другий бік) — чи й не диво. Ні, увагу зустрічних, і особливо дам, привертала інтригуюча особливість його фізіономії: при очевидній молодості у марнотратника життя були зовсім білі, ніби приморожені інеєм скроні.

Малюнки для електронної книги взято з видання: Акунін. Б. Азазель. — М.: Захаров, 2009.

Поліцейське управління. Ви — дівиця Пфуль? Добривечір (иім.).

Завтра ми їдемо в Кунцево! (Нім.)

Порядок мусить бути (нім.).

Ну гаразд (нім.).

Це смішно! Цілковите непорозуміння! (Англ.) .

У чому справа, Джоне? (Англ.) .

Тремчу при одній думці (франц.).

«Мої співчуття» (франц.).

Вона мужчинам голови морочить (франц.).

Між нами (франц.).

Закінчено (італ.).

Заходьте! (Англ.) Увійдіть! (Франц.)

Я дуже зайнятий, міледі! Пізніше, пізніше! (Нім.)

Упав з кілець, міледі. Слабкі руки. Боюся, що зламав щиколотку. Чи не могли б ви сказати містеру Ізюмову? (Англ.)

Серце (франц.).

Я б'ю! (Франц.)

Я пасую (франц.).

Відкрийте карту! (Франц.)

Гра не варта свічок (франц.).

Це цікава гра (франц.).

Останній захід, панове! (Франц.)

Мій любий хлопчику (англ.).

Фатальна жінка (франц.).

«Данстер і Данстер. Із 1848 року. Лондонські королівські тури» (англ..).

Сер, ваша честь (англ.).

Ваша світлість (англ.).

«Панові Ніколасу М. Крооґу (англ.). До запитання. Головпоштамт, С.-Петербург, Росія» (франц.).

Тепер ваша черга! Він увесь ваш! (Англ.)

Ти сам винний у цьому (нім.).