Борис Акунін - Азазель

— Ага, все-таки не у всіх вона є! — тріумфально здійняв пальця Фандорін.

— У всіх, любий юначе, у всіх абсолютно, просто ми, педагоги, недостатньо вправні. Або ж у дитині закладено талант, якому в сучасному світі нема застосування. Можливо, ця людина була необхідною в первісному суспільстві або ж її геній буде затребуваним у далекому майбутньому — в такій сфері, котрої ми сьогодні навіть уявити не можемо.

— Про майбутнє — гаразд, судити не беруся, — засперечався Фандорін, мимоволі захоплений бесідою. — Але стосовно первісного суспільства щось незрозуміло. Які ж це таланти ви маєте на увазі?

— Сама не знаю, мій хлопчику, — обеззброююче усміхнулася леді Естер. — Ну, припустимо, дар угадувати, де під землею вода. Або дар чути в лісі звіра. Можливо, здатність відрізняти їстівне коріння від неїстівного. Знаю тільки одне, що в ті далекі часи саме такі люди були головними геніями, а містер Дарвін або гер Шопенгауер, якби народилися в печері, залишилися б у племені в ролі дурників. До речі, ті діти, котрих сьогодні вважають розумово недорозвиненими, теж мають дар. Це, звичайно, талант не раціональної властивості, але тому не менш дорогоцінний. У мене в Шеффілді є спеціальний естернат для тих, од кого відмовилася традиційна педагогіка. Боже, які чудеса геніальності виявляють ці хлопчики! Там є дитина, що до тринадцяти років ледве навчилася говорити, але вона виліковує дотиком долоні будь-яку мігрень. Інша — вона й зовсім безсловесна — може затримувати дихання аж на чотири з половиною хвилини. Ще одна — поглядом нагріває склянку з водою, уявляєте?

— Неймовірно! Але чому ж тільки хлопчики? А дівчатка?

Леді Естер зітхнула, розвела руками.

— Ви маєте рацію, друже мій. Треба, звичайно, працювати і з дівчатками. Одначе досвід підказує мені, що таланти, закладені в жіночу натуру, нерідко бувають такими, що мораль сучасного суспільства не готова їх належним чином сприймати. Ми живемо в добу чоловіків, і з цим доводиться рахуватись. У суспільстві, де верховодять чоловіки, непересічна, талановита жінка викликає підозру й ворожість. Я б не хотіла, щоб мої вихованки почувалися нещасними.

— Одначе як побудована ваша система? Як відбувається, так би мовити, сортування дітей? — виявив жваву допитливість Ераст Петрович.

— Вам справді цікаво? — зраділа баронеса. — Ходімо в навчальний корпус і побачите самі.

Вона з дивовижною для її віку проворністю схопилася, готова вести й показувати.

Фандорін поклонився, й міледі повела молодика спершу коридором, а потім довгою галереєю до основної будівлі.

Дорогою вона розповідала:

— Тутешній заклад зовсім новий, три тижні як відкрився, й робота ще на самому початку. Мої люди взяли з приютів, а часом і просто з вулиці сто двадцять хлопчиків-сиріт віком од чотирьох до дванадцяти років. Якщо дитина старша, з нею вже важко що-небудь зробити — особистість сформувалася. Для початку хлопчиків розбили на вікові групи, і в кожній свій учитель, фахівець з певного віку. Головний обов'язок учителя — придивлятися до дітей і помалу давати їм різні нескладні завдання. Завдання ці схожі на гру, але за їх допомогою легко визначити загальну спрямованість натури. На першому етапі треба вгадати, що в певній дитині є талановитішим — тіло, голова чи інтуїція. Потім дітей буде поділено на групи вже не за віковим, а за профільним принципом: раціоналісти, артисти, умільці, спортсмени… Поступово профіль усе більше звужується, і хлопчиків старшого віку нерідко готують уже індивідуально.

Я працюю з дітьми сорок літ, і ви не уявляєте, як багато досягли мої вихованці — в найрізноманітніших сферах.

— Це грандіозно, міледі! — захоплено вигукнув Ераст Петрович. — Але де ж узяти стільки майстерних педагогів?

— Я дуже добре плачу своїм учителям, бо педагогіка — найголовніша з наук, — із глибоким переконанням сказала баронеса. — Крім того, багато хто з моїх колишніх вихованців висловлюють бажання лишитися в естернатах вихователями. Це так природно, адже естернат — єдина сім'я, котру вони знали.

Вони ввійшли до широкої рекреаційної зали, куди виходили двері кількох класних кімнат.

— Куди ж вас відвести? — замислилася леді Естер. — Та ось хоча б до фізичного. Там зараз дає показовий урок мій славетний доктор Бланк, випускник Цюріхського естернату, геніальний фізик. Я заманила його до Москви, влаштувавши йому тут лабораторію для дослідів з електрикою. А заразом він має показувати дітям усякі хитрі фізичні фокуси, щоб викликати цікавість до цієї науки.