Агата Кристи - Убивство на полі для гольфу

— Зрозуміло, зрозуміло. А тепер розкажіть нам, Франсуазо, про той випадок із дверима. Хто має замикати їх на ніч?

— Я, мсьє. Це завжди був мій обов’язок.

— А вчора?

— Я замкнула їх, як завжди.

— Ви впевнені?

— Усіма святими клянуся, мсьє.

— О котрій годині ви це зробили?

— Як завжди, о пів на одинадцяту.

— Усі решта вже пішли спати?

— Мадам лягла раніше. Деніза й Леоні піднялися зі мною. Мсьє ще сидів у кабінеті.

— Отже, якщо хтось відімкнув двері пізніше, то це зробив ніхто інший як мсьє Рено?

Франсуаза знизала широкими плечима.

— Для чого йому було це робити? Та тут же грабіжники і вбивці скрізь тиняються! Мсьє ж не дурень був. Хіба що йому треба було випустити леді…

Слідчий різко перебив:

— Леді? Про яку леді ви говорите?

— Ну, про леді, яка його відвідувала.

— До нього того вечора приходила якась леді?

— Авжеж, мсьє. Вона часто приходила вечорами.

— Хто вона така? Ви її знали?

Жінка хитро всміхнулася.

— Звідки мені було знати? — пробурчала вона. — Вчора я її не впускала.

— Ага! — заревів слідчий суддя і голосно грюкнув кулаком по столу. — То ви тут зараз із поліцейськими в ігри граєтеся? Негайно скажіть мені, що за жінка приходила до мсьє Рено вечорами!

— Поліція, поліція, — ображено пробурмотіла Франсуаза. — Чи думала я колись, що мені доведеться мати справу з поліцією? Так, я добре знаю, що то за жінка. Мадам Добрей.

Комісар Бекс, який уважно слухав усю розмову, аж скрикнув від здивування.

— Мадам Добрей? Яка живе у віллі «Маргарита» по сусідству?

— Так, саме так, мсьє. О, то справжня краля.

Жінка презирливо скривилася.

— Мадам Добрей, — пробурмотів комісар. — Не може бути!

— Voilà , — процідила Франсуаза. — От тобі й подяка за правду.

— Ні-ні, — спробував заспокоїти її слідчий. — Ми просто здивувалися. Виходить, що мадам Добрей і мсьє Рено — вони були… — він делікатно замовк. — Гм. Між ними щось було, ви впевнені?

— Звідки мені знати? Але ви, що б ви подумали? Мсьє, він був milord anglais [26] , très riche [27] , а мадам Добрей бідна, але très chic [28], хоча тихо жила собі вдвох із донькою. Не сумніваюся, у неї темне минуле! Вона вже не молода, але ma foi [29], я на власні очі бачила, як у місті на неї оглядаються чоловіки. А останнім часом у неї з’явилися гроші — усе місто це помітило. Їй більше не доводилось економити. — Франсуаза дуже впевнено закивала.

Мсьє Оте задумливо погладив бороду.

— А мадам Рено? — нарешті спитав він. — Як вона ставилася до цієї… дружби?

Економка знизала плечима.

— Вона завжди була дуже люб’язна… дуже чемна. Могло здатися, що вона нічого не підозрювала. Але я так не думала, мсьє, серце в неї боліло. Я бачила, як день за днем мадам блідне і худне. Це була вже не та жінка, яка приїхала сюди місяць тому. Мсьє теж змінився. Мав свої гризоти. Видно було, що він на межі нервового зриву. Ясно, що все через ту інтрижку. Ні гріха ні сорому! Style anglais [30], ага!

Я мало не впав зі стільця від обурення, але слідчий суддя продовжував допит, пропустивши повз вуха останнє зауваження.

— Ви кажете, що мсьє Рено навряд чи довелося випускати мадам Добрей. То вона на той момент уже пішла?

— Так, мсьє. Я чула, як вони вийшли з кабінету і пішли до дверей. Мсьє побажав їй доброї ночі й зачинив двері.

— О котрій годині це було?

— Приблизно о десятій двадцять п’ять, мсьє.

— Ви знаєте, о котрій ліг мсьє Рено?

— Я чула, як він піднімався десь через десять хвилин після нас. Сходи риплять, тому я завжди знаю, коли по них хтось іде.

— Більше ви нічого не чули? Жодного звуку посеред ночі?

— Анічогісінько, мсьє.

— Хто зі слуг спускався вранці першим?

— Я, мсьє. І одразу помітила, що двері розчахнуті.

— А вікна на першому поверсі? Усі були зачинені на ніч віконницями?

— Геть усі, мсьє. Нічого підозрілого ніде не було.

— Добре, Франсуазо. Можете йти.

Стара жінка почовгала до дверей. На порозі вона стала і повернулася до слідчого.

— Хочу вам дещо сказати, мсьє. Та мадам Добрей — погана людина. Жінка жінку завжди може розкусити. Вона — недобра, затямте собі. — Скорботно похитавши головою, Франсуаза пішла геть.

— Леоні Улар, — покликав слідчий суддя.

Зайшла дівчина, вся в сльозах, на межі істерики. Утім, мсьє Оте вдалося її розговорити. Покоївка розказувала переважно про те, як знайшла свою пані зв’язану і з кляпом у роті. Здається, ця подія надто вразила бідну служницю. Але вночі вона нічого не чула, як і Франсуаза.