Аґата Крісті - Убивства за абеткою

– Ваша тітка нікого не боялась?

Мері похитала головою.

– Тітка не боялася людей. Вона була гостра на язик і могла дати відсіч будь-кому.

– Ви не чули, як вона згадує, що хтось мав на неї зуб?

– Ні, сер.

– Вона колись отримувала анонімні листи?

– Які листи ви сказали, сер?

– Листи без підпису чи підписані чимсь на кшталт «ABC»?

Він пильно дивився на Мері, та було очевидно, що дівчина розгубилась. Вона здивовано похитала головою.

– Крім вас, у тітки є родичі?

– Уже ні, сер. Вона була однією з десятьох дітей у сім’ї, але крім неї лише троє не померли в дитинстві. Дядько Том загинув під час війни, дядько Гаррі відправився до Південної Америки, і відтоді про нього ні звістки. Мама теж померла, тому залишилася тільки я.

– Ваша тітка мала заощадження? Відкладала на «чорний день»?

– Невеличку суму в ощадному банку, сер. «Щоб пристойно поховали», як казала вона. Іншими словами, вона ледве зводила кінці з кінцями. Як інакше, з таким старим чортом?

Пуаро задумливо кивнув. І сказав радше собі, ніж їй:

– Поки що нічого не зрозуміло. Жодних підказок. Якщо все прояснюватиметься… – Він піднявся. – Якщо ви мені знадобитеся, Мері, я напишу на цю адресу.

– Але насправді, сер, я йду з роботи. Мені не подобається провінція. Я залишалася тут лише тому, що, здавалося, тітоньці спокійніше, коли я поруч. Але зараз… – На її очах знову виступили сльози. – Немає причин залишатися тут, тому я повертаюся до Лондона. Дівчині там веселіше.

– Прошу вас написати мені свою адресу, коли переїдете. Ось моя візитка.

Він передав їй картку, і дівчина здивовано глянула на неї.

– Отже, сер, ви не з поліції?

– Я приватний детектив.

Вона стояла й мовчки дивилася на Пуаро. Тоді спитала:

– Відбувається щось… дивне, сер?

– Так, дитино, щось дивне. Можливо, пізніше ви зможете мені допомогти.

– Я зроблю все можливе, сер. Це неправильно, що тітоньку вбили.

Дівчина висловилася дивно, але дуже зворушливо. За мить ми поверталися в Андовер.

Провулок, у якому сталася трагедія, виходив на головну вулицю. Крамниця місіс Ашер була на півдорозі праворуч.

Коли ми звернули в провулок, Пуаро подивився на годинник, і я зрозумів, чому він відкладав візит на місце злочину. Годинник якраз показував 17 : 30. Пуаро хотів відтворити атмосферу вчорашнього дня якомога точніше.

Але якщо він справді цього прагнув, то зазнав невдачі. Звісно ж, у цей час вулиця мало нагадувала себе вчорашню. Між приватними будинками небагатих мешканців були розкидані кілька крихітних крамничок. Я припустив, що, як правило, там ходить багато людей, здебільшого бідняки, і на тротуарі та на дорозі граються юрби дітей.

А зараз біля одного з будинків був справжній натовп. Неважко здогадатися, біля якого саме. Ми бачили масу людських істот, що з великою зацікавленістю спостерігали за місцем, де вбили іншу людську істоту.

Підійшовши ближче, ми в цьому переконались. Перед невеликою пошарпаною крамницею із зачиненими віконницями схвильований молодий поліцейський флегматично закликав натовп розійтися. Разом із колегою йому все-таки вдалося досягти деяких зрушень: кілька людей, розчаровано зітхнувши, повернулися до своїх щоденних обов’язків, але на їхніх місцях миттєво з’явились інші, щоб досхочу надивитися на місце, де було скоєно вбивство.

Пуаро зупинився трохи осторонь. Звідти, де ми стояли, чітко виднівся напис над дверима. Пуаро ледь чутно прочитав:

– «А. Ашер». Oui, c’est peut être là 18 18 Так, мабуть, тут ( фр .). …

Він на мить затих.

– Увійдімо, Гастінґсе. Я з радістю погодився.

Ми пробралися через натовп і звернулися до молодого поліцейського. Пуаро пред’явив документи, які дав йому інспектор. Констебль кивнув, відімкнув двері та впустив нас. Ми зайшли, викликавши великий інтерес у витріщак.

Віконниці були зачинені, і всередині було дуже темно. Констебль знайшов вимикач, але малої потужності лампочка не дуже допомогла.

Я роззирнувся.

Крамничка була доволі похмура. Лежали розкидані та вкриті одноденним пилом кілька дешевих журналів і вчорашніх газет. За прилавком ряди полиць із тютюном та сигаретами сягали стелі. Там само стояли кілька банок із м’ятними цукерками та льодяниками. Звичайна крамничка, як і тисяча інших.

Констебль повільною гемпширською говіркою описував mise en scène 19 19 Обстановку ( фр .). .

– Вона лежала одразу за прилавком. Лікар каже, що вона так і не зрозуміла, що її вдарило. Мабуть, тягнулася до однієї з полиць.