Аґата Крісті - Оголошено вбивство

Голос міс Марпл посуворішав. Він уже не був збуджений і задоволений. Він був спокійний і безжальний.

– І тоді я зрозуміла: треба щось робити. І негайно! Але я досі не мала жодного доказу. Я обміркувала можливий план й обговорила його із сержантом Флетчером.

– І я зробив Флетчеру сувору догану за це! – сказав Кредок. – Він не мав жодного права погоджуватися з вашими планами, не доповівши спочатку мені.

– Він не дуже хотів із ними погоджуватися, але я умовила його, – сказала міс Марпл. – Ми пішли до «Літл-Педокса», і я взялася за Міці.

Джулія глибоко втягла у груди повітря і сказала:

– Не уявляю, як вам пощастило її зламати.

– Я добре попрацювала з нею, моя люба, – сказала міс Марпл. – Хай там як, а вона дуже високої думки про себе, настав час, сказала я їй, щоб вона зробила щось і для інших, а не тільки для себе. Я дуже лестила їй, звичайно, і сказала, що коли під час війни вона жила у своїй країні, то, звичайно ж, брала участь у русі Опору, і вона відповіла мені: «Авжеж, звичайно». Потім сказала, що бачу в ній такий темперамент, який дуже підходить для такої роботи. Вона жінка хоробра, не боїться ризикувати й зуміє зіграти потрібну роль. Я розповіла їй кілька історій про подвиги дівчат, які брали участь у рухах Опору, деякі з них були правдиві, а деякі, боюся, я вигадала. І Міці зрештою опанувало велике натхнення!

– Дивовижно! – сказав Патрік.

– І тоді я умовила її зіграти свою роль. Тренувала, поки вона вивчила її досконало. Тоді я сказала, щоб вона пішла нагору до своєї кімнати і не сходила вниз доти, доки прийде інспектор Кредок. Найбільша вада вразливих людей – це те, що вони збуджуються надто швидко й можуть завчасно все зіпсувати.

– Вона зробила все дуже добре, – сказала Джулія.

– Я не розумію, у чому полягала її участь. – Звісно, я там не була, – додала Банч тоном вибачення.

– Мій задум був досить складним і ризикованим. Він полягав у тому, що Міці, водночас натякнувши, що справжня її мета – шантаж, прикинеться знервованою, нажаханою і готовою відкрити всю правду. Вона нібито бачила крізь замкову шпарину з їдальні міс Блеклок у холі з револьвером позаду Руді Шерца. Вона бачила, що там відбувалося насправді . Єдина небезпека була в тому, що Шарлота Блеклок могла пригадати: у замковій шпарині стримів ключ, і Міці нічого не могла крізь неї побачити. Але я ладна була об заклад побитися, що людина не думає про такі речі, коли переживає сильний шок. До її свідомості дійшло лише те, що Міці бачила її.

Кредок підхопив розповідь:

– Але – і це було істотним – я вдав, ніби поставився вельми скептично до зізнання Міці й, ніби розкриваючи нарешті свої карти, пішов у вирішальну атаку на чоловіка, досі не підозрюваного. Я звинуватив Едмунда…

– А я хіба не чудово зіграв свою роль? – похвалився Едмунд. – Я палко обурився. Як і було передбачено нашим планом. Проте наш план аж ніяк не передбачав, що ти, Філіпо, кохання моє, раптом зацвірінькаєш і розповіси світові, що ти не хто інша, як «Піп». Ані інспектор, ані я не мали ані найменшого уявлення про те, що ти можеш бути «Піпом». Я був призначений стати «Піпом»! На якусь мить це збило нас із пантелику, але потім інспектор удався до майстерного маневру й висунув проти мене звинувачення в тому, що я мав на меті здобути собі багату дружину, і воно, думаю, проникне у твою підсвідомість і одного дня утворить між нами нездоланну тріщину.

– Я не розумію, яка була в цьому потреба.

– Що ж тут не розуміти? Я дійшла висновку, що, з погляду Шарлоти, єдиною особою, яка підозрювала або могла знати правду, була Міці. Проте поліція мала інші підозри. Поки що вони вважали Міці брехухою. Але якщо Міці наполягатиме, вони можуть прислухатися до її слів і сприйняти їх серйозно. Тож Міці треба заткнути горло.

Міці вийшла з кімнати й пішла на кухню – тобто зробила все так, як я їй сказала, – провадила свою розповідь міс Марпл. – Міс Блеклок вийшла за нею майже відразу. Міці, на перший погляд, була сама-одна в кухні. Сержант Флетчер сховався за дверима посудомийні. А я втиснулася в ту шафу, де зберігалися віники та мітли. На щастя, я дуже худа.

Банч подивилася на міс Марпл.

– А на що ви сподівалися, тітко Джейн?

– На одне з двох. Або Шарлота запропонує Міці гроші, щоб та заткнула рота – і тоді сержант Флетчер засвідчить спробу підкупу, або, я припустила, вона спробує вбити Міці.

– Але ж вона не змогла б приховати й це? Її відразу запідозрили б.

– О, моя люба, вона була вже неспроможна міркувати тверезо. Вона була у становищі миші, яка потрапила в пастку. Згадай-но тільки, що сталося того дня. Намагання міс Гінчкліф і міс Мерґатройд розіграти сцену вбивства. Міс Гінчкліф їде до станції. Як тільки вона звідти повернеться, Мерґатройд розповість їй, що Летиції Блеклок не було в кімнаті в ту ніч. У її розпорядженні лише кілька хвилин, щоб примусити Мерґатройд замовкнути навіки. Нема часу на те, щоб опрацювати план або влаштувати якусь хитромудру смерть. Лише брутальне негайне вбивство. Вона вітає жінку й душить її. Потім швидко біжить додому, щоб перевдягтися й сидіти біля вогню, коли прийдуть інші, так, ніби вона нікуди й не виходила.