Аґата Крісті - Оголошено вбивство

– А проте вона не відступилася від свого задуму, – продовжив розповідь Кредок. – І все відбулося так, як вона задумала. Вона вийшла відразу по шостій годині, «щоб зачинити качок», впустила Шерца в дім і дала йому маску, плащ, рукавички та ліхтар. Потім, о пів на сьому, коли годинник задзвонив, вона вже стояла напоготові біля столу під аркою, поклавши руку на портсигар. Усе було цілком природним. Патрік, що виконував обов’язки господаря, пішов принести трунки. Вона, господиня, наготувалася роздати сигарети. Вона розрахувала, – і не помилилася, – що коли годинник почне дзвонити, усі дивитимуться на годинник. Так воно й сталося. Лише одна людина, віддана Дора, дивилася на свою подругу. І вона сказала нам, у своїй же першій відповіді на наше запитання, що саме робила міс Блеклок. Вона сказала, що міс Блеклок узяла вазу з фіалками.

Вона попередньо розсмикала електричний шнур лампи так, що дріт майже оголився. Тому все відбулося не більш як за секунду. Портсигар, ваза з фіалками й невеличкий вимикач майже торкалися одне до одного. Вона підняла вазу з фіалками, розлила воду на розсмиканий шнур і ввімкнула лампу. Вода добре проводить електрику. Пробки миттю згоріли.

– Як у нас учора, – сказала Банч. – Тому ви так і здивувалися тоді, чи не правда, тітко Джейн?

– Так, моя люба. Я сушила собі голову, чому тоді погасло світло. Знала, що там було дві лампи і що одну з них замінили іншою – мабуть, уночі.

– Це правда, – сказав Кредок. – Коли Флетчер оглянув лампу наступного ранку, вона, як і всі інші, була в цілковитому порядку, не було там ані розсмиканого шнура, ані підпаленого дроту.

– Я зрозуміла, чому Дора Баннер сказала, що вчора вночі там стояла пастушка , – сказала міс Марпл, – але я помилилася, подумавши, як і вона, що то була справа рук Патріка. Цікавою властивістю Дори Баннер було те, що на неї зовсім не можна було покластися в тих речах, про які вона чула, – вона завжди застосовувала свою уяву, щоб перебільшити або спотворити їх. Але вона була завжди дуже точною щодо тих речей, які вона бачила . А вона бачила, як Летиція взяла фіалки…

– І вона бачила те, що описала як спалах і тріск, – докинув Кредок.

– І, звичайно ж, коли люба Банч розлила воду з різдвяних троянд на електричний шнур – я відразу зрозуміла, що лише сама міс Блеклок могла спричинити коротке замикання, бо тільки вона була біля того столу.

– Я потім не міг собі пробачити, – сказав Кредок, – адже Дора Баннер щось базікала навіть про підпалину на столі, де «хтось, певно, поклав сигарету» – але ж ніхто в тому приміщенні тоді не курив… А фіалки зів’яли тому, що у вазі не було води – то був недогляд із боку Летиції, яка забула наповнити вазу знову. Та, певно, вона просто подумала, що ніхто цього не помітить, і зрештою та ж таки Дора Баннер була готова повірити, що наповнити ту вазу мала вона.

Він продовжив:

– Дора була надзвичайно помислива. І міс Блеклок не раз цим користувалася. Підозра Банні щодо Патріка, певно, була навіяна нею.

– Але чому було підозрювати саме мене? – скрушним тоном запитав Патрік.

– Я не думаю, що те припущення було серйозним – але воно відвертало увагу Банні від підозри, що міс Блеклок сама влаштувала всю ту виставу. І ми знаємо, що сталося потім. Як тільки світло гасне й лунають вигуки подиву, вона вислизає крізь заздалегідь змащені двері й підходить зі спини до Руді Шерца, який ковзає пучком світла від ліхтаря по кімнаті та з ентузіазмом грає свою роль. Я не думаю, щоб він бодай на мить відчув її присутність позад себе, із садовими рукавичками на руках та з револьвером у руці. Вона чекає, поки світло від ліхтаря досягає того місця, у яке їй треба стріляти, – падає на стіну, де вона повинна стояти. Тоді вона швидко робить два постріли, а коли він рвучко обертається, здивований, притуляє дуло револьвера йому до тіла і знову стріляє. Кладе револьвер поруч із його тілом, недбало кидає свої рукавички на стіл у холі, потім проходить у другі двері й повертається туди, де вона стояла в ту мить, коли погасло світло. Вона надрізала собі вухо – я не дуже уявляю, як і чим вона це зробила…

– Манікюрними ножицями, я думаю, – сказала міс Марпл. – Лише легенький надріз на мочці вуха може спричинити цілий потік крові. Це було також вельми переконливо з погляду психології. Свіжа кров, яка стікала в неї по блузці, переконливо показувала, що в неї стріляли і що куля пройшла зовсім близько.

– Усе мало закінчитися успішно, – сказав Кредок. – Наполягання Дори Баннер на тому, що Шерц цілився саме в міс Блеклок, справило на всіх враження. Сама про це не думаючи, Дора Баннер зуміла всіх переконати, що вона бачила, як було поранено її подругу. Тому смерть нападника легко пояснювалася нещасливим випадком або самогубством. І справу мало не закрили. І не закрили її лише завдяки зусиллям міс Марпл.