Аґата Крісті - Оголошено вбивство

– Вони досить обсмикані, – не погодилася з нею Джулія.

Місіс Істербрук привітала Філіпу Геймс із підкресленою сердечністю – вона, мовляв, розуміє, що Філіпа не належить до цих селюків.

– Як справи з вашим садочком у місіс Лукас? – запитала вона. – Гадаєте, його можна знову привести до ладу? Він був геть занедбаний протягом війни, коли там колупався той старий замазура Еш, що лише підмітав у ньому листя та саджав капусту.

– Його можна оновити, – сказала Філіпа. – Але на це знадобиться час.

Міці знову відчинила двері й сказала:

– А ось і дві леді з «Боулдерс».

– Доброго вечора, – прощебетала міс Гінчкліф, сягнистими кроками наблизившись до міс Блеклок і стиснувши їй руку своїм могутнім потиском. – Я сказала сьогодні Мерґатройд: «А чом би нам не зазирнути до «Літл-Педокса»? Я хотіла запитати, як несуться ваші качки.

– Вечори збігають тепер так швидко, – сказала міс Мерґатройд, весело звертаючись до Патріка. – Які прегарні хризантеми!

– Схожі на обсмиканий віник! – промовила Джулія.

– Чому ти не хочеш підтримувати розмову? – докірливо прошепотів їй Патрік.

– Ви вже задіяли своє центральне опалення, – сказала міс Гінчкліф і звинуватливим тоном докинула: – Занадто рано.

– У домі стає так вогко о цій порі року, – не погодилася з нею міс Блеклок.

Патрік просигналив порухом брів: «Херес розливати?», і міс Блеклок у той самий спосіб відповіла: «Ще ні».

Вона запитала, звертаючись до полковника Істербрука:

– Ви одержували цього року цибулини тюльпанів із Голландії?

Двері знову відчинилися і з винуватим виглядом увійшла місіс Светенгем у супроводі Едмунда, що здавався похмурим і роздратованим.

– А ось і ми! – весело вигукнула місіс Светенгем, розглянувшись навколо з невдаваною цікавістю. Потім, раптово зніяковівши, провадила: – Я вирішила зайти й запитати вас, чи вам, бува, не потрібне кошеня, міс Блеклок. А то наша кішка…

– Незабаром народить потомство від рудого кота, – підхопив Едмунд. – Результат, я думаю, буде жахливим. І не кажіть, що вас не остерігали!

– Моя кішка дуже спритно ловить мишей, – поквапно відказала місіс Светенгем. І додала: – Які прегарні хризантеми!

– А ви вже задіяли своє центральне опалення чи ні? – запитав Едмунд із претензією на оригінальність.

– Невже люди нічим не відрізняються від зіпсованих грамофонних платівок? – прошепотіла Джулія.

– Я не люблю ані слухати, ані читати новини, – категорично заявив полковник Істербрук, звертаючись до Патріка. – Але якщо ви запитаєте мене, чи війна неминуча, я вам відповім: абсолютно неминуча.

– Я теж ніколи не цікавлюся новинами, – сказав Патрік.

Двері знову відчинилися, і до вітальні увійшла місіс Гармон.

Свій пошарпаний фетровий капелюшок вона зсунула на потилицю в марному намаганні здаватися модною, а замість звичного пуловера на ній була якась недоречна блузка з рюшем.

– Моє вам вітання, міс Блеклок! – вигукнула вона. Її повне обличчя сяяло щирою радістю, коли вона запитала: – Я не спізнилася? Коли починається вбивство?

Усі дружно охнули. Джулія схвально захихотіла, Патрік поморщився, а міс Блеклок подивилася на свою останню гостю з доброзичливою усмішкою.

– Джуліан ніяк не міг заспокоїтися, що не може прийти сюди, – сказала місіс Гармон. – Він обожнює вбивства. Саме тому він проказав таку чудову проповідь минулої неділі – хоч мені й не випадає хвалити проповідь власного чоловіка – але ж ніхто не стане заперечувати, що вона й справді була дуже добра, хіба не так? Набагато краща, ніж його інші проповіді. А все тому, що він прочитав детектив під назвою «Фокус смерті». Ви його читали? Дівчина, що торгує в книгарні Бутса, відклала цю книжку для мене. Там усе так заплутано! Тобі здається, ніби вже все розгадала, але тут усе перекидається з ніг на голову – а скільки там було скоєно вбивств, чотири чи навіть п’ять! Я умисне залишила цю книжку в кабінеті, перед тим як Джуліан зачинився там, щоб підготувати проповідь, тож він розгорнув її, а відкласти так і не зміг. Через те йому залишилося надто мало часу для того, щоб підготувати проповідь, і він писав її з неймовірним поспіхом, і йому не залишалося нічого іншого, як сказати дуже просто те, що він хотів сказати – без будь-яких учених фокусів, викрутасів та посилань – і, природно, вона вийшла в нього набагато кращою. Ой, мої любі, я базікаю так багато. Але скажіть мені, коли й де починається вбивство?

Міс Блеклок подивилася на дзиґар, що стояв на полиці над каміном.