Агата Кристи - Смерть на Нілі

Щоб не відставати, Пуаро також з поклоном витягнув власну візитну картку. Завершивши формальності, двоє чоловіків увійшли до будівлі разом, італієць виливав потоки наукової інформації. Тепер вони говорили французькою.

Парубок у фланелевих штанах безцільно вештався музеєм, час від часу позіхаючи, а потім вислизнув на свіже повітря.

Невдовзі Пуаро та синьйор Річетті теж вийшли. Італієць почав з ентузіазмом досліджувати руїни, а детектив помітив на прибережних скелях зелену смугасту парасольку й подався у тому напрямку.

Місіс Аллертон сиділа на великому камені з книжкою на колінах, поруч лежав альбом із замальовками.

Пуаро ввічливо припідняв капелюх, і місіс Аллертон відразу ж почала розмову.

– Доброго ранку, – привіталася вона. – Гадаю, цих жахливих дітей не просто позбутися.

Її оточила група маленьких чорних дітлахів. Усі щирили зуби й стояли, благально простягаючи руки, час від часу лепечучи «бакшиш» з надією в голосі.

– Я думала, їм це набридне, – сумно продовжила місіс Аллертон. – Вони переслідують мене понад дві години та час від часу оточують. Тоді я кричу imshi [22] Ідіть ( араб. ). і розмахую парасолькою, вони розбігаються на кілька хвилин, а потім повертаються та безперервно дивляться на мене. У них просто огидні очі й такі ж носи. Я не можу повірити, що насправді люблю дітей. Принаймні якщо вони трохи вимиті та мають хоч якесь виховання.

Жінка сумно розсміялася.

Пуаро галантно намагався розігнати натовп, але безуспішно. Діти відбігли, а потім повернулися та знову оточили їх.

– Якби у Єгипті було хоч трохи спокійніше, мені б тут більше сподобалося, – мовила місіс Аллертон. – Але ніде не можна залишитися на самоті. Хтось постійно доймає вас, випрошуючи гроші, пропонуючи вам віслюків, намисто, поїздку в тутешні села чи полювання на качок.

– Так, це великий мінус, – погодився Пуаро.

Він акуратно розклав на камені хусточку й дещо насторожено сів на неї.

– Ваш син сьогодні не з вами?

– Ні, Тім мав надіслати кілька листів, перед тим як ми поїдемо. Знаєте, ми зібралися в подорож до Другого порога.

– Я теж.

– Я така рада. Хочу зізнатись, що я надзвичайно радію зустрічі з вами. Коли ми були на Майорці, знайома, місіс Ліч, розповіла про вас дивовижні речі. Купаючись, вона загубила каблучку з рубіном і дуже бідкалася, що вас не було поруч, щоб її знайти.

– Ah, parbleu [23] Чорт забирай! ( фр. ) , я ж не тюлень, щоб пірнати!

Обоє розсміялися.

Місіс Аллертон продовжувала:

– Зі свого вікна я бачила, як вранці ви виходили з воріт разом із Саймоном Дойлом. Скажіть, що ви думаєте про нього? Він так нас усіх зацікавив.

– О? Справді?

– Так. Знаєте, його одруження з Ліннет Ріджвей стало справжнім сюрпризом. Усі гадали, що вона одружиться з лордом Віндлзгемом, та раптом вона заручається з чоловіком, про якого ніхто ніколи не чув.

– Ви добре її знаєте, мадам?

– Ні, та моя родичка, Джоанна Саутвуд, одна з її найкращих подруг.

– А, так, бачив її ім’я в газетах. – Детектив на мить замовк, а тоді продовжив: – Ця юна леді, мадемуазель Джоанна Саутвуд, частенько потрапляє в новини.

– О, вона прекрасно знає, як себе подати, – гаркнула місіс Аллертон.

– Ви не любите її, мадам?

– Це просто була надто їдка заувага з мого боку, – схоже, місіс Аллертон розкаювалася. – Бачте, я старомодна. Вона не надто мені подобається. Але вони з Тімом – близькі друзі.

– Розумію, – сказав Пуаро.

Його співрозмовниця зиркнула на нього й змінила тему.

– Як мало тут молоді! Та мила дівчина з каштановим волоссям і відразливою матір’ю в тюрбані, схоже, – єдине молоде створіння. Я помітила, що ви часто розмовляєте з нею. Ця дитина зацікавила мене.

– Чим саме, мадам?

– Мені так її шкода. Коли ти молодий і вразливий, життя завдає багато страждань. Я думаю, вона дуже страждає.

– Так, вона нещаслива, бідолашна.

– Ми з Тімом називаємо її «похмура дівчина». Я спробувала поговорити з нею раз чи двічі, але вона постійно тримається осторонь. Однак вона, здається, також відправляється в подорож по Нілу, і, я сподіваюсь, усі ми більш-менш подружимося, еге ж?

– Така ймовірність є, мадам.

– Я дуже товариська, справді, люди мене надзвичайно цікавлять. Різні люди. – Жінка замовкла, а тоді продовжила: – Тім сказав мені, що та чорнявка, де Бельфор, була заручена з Саймоном Дойлом. Мабуть, їм доволі незручно – отак зустрітися.

– Так, незручно, – погодився Пуаро.

Місіс Аллертон зиркнула на детектива.