Агата Кристи - Вбивство у «Східному експресі»

Мері Дебенгем — британка. Місце № 11. Другий клас.

Мотив : Немає.

Алібі : З півночі до 2 : 00. (Підтверджено Ґретою Олссон.)

Докази проти неї чи Підозрілі обставини: Розмова, почута Е.П., та її відмова пояснити останню.

Гільдеґарда Шмідт — німкеня. Місце № 8. Другий клас.

Мотив : Немає.

Алібі : З півночі до 2 : 00. (Підтверджено провідником та її господинею.) Пішла спати. Її розбудив провідник приблизно о 12 : 38, пішла до господині.

Примітка: Свідчення пасажирів підкріплюються твердженням провідника, що ніхто не входив і не виходив із купе містера Ретчетта між північчю та 1 : 00 (коли він сам вирушив до сусіднього вагона) і з 1 : 15 до 2 : 00.

— Цей документ, як ви розумієте, — промовив Пуаро, — лише précis [74] Перелік ( фр. ). свідчень, що ми почули, представлений у такому вигляді для зручності.

Із гримасою мсьє Бук повернув його.

— Це небагато пояснює, — сказав він.

— Можливо, вам ось це буде більше до смаку, — сказав Пуаро із легкою усмішкою і вручив йому другий аркуш паперу.

На папері було написано:

Те, що потребує пояснення.

1. Хустинка з ініціалом «Н». Чия вона?

2. Йоржик для люльки. Його загубив полковник Арбатнот? Чи хтось інший?

3. Хто був одягнутий у яскраво-червоне кімоно?

4. Хто був тим чоловіком чи жінкою, перевдягнутим в уніформу провідника спального вагона?

5. Чому стрілки годинника вказували на 1 : 15?

6. Чи вбивство було скоєне у той самий час?

7. Раніше?

8. Пізніше?

9. Чи можемо ми бути впевненими, що Ретчетт був поранений більше ніж однією особою?

10. Які ще можуть бути пояснення його пораненням?

— Гляньмо, що ми можемо з цим зробити, — промовив мсьє Бук, зрадівши виклику для свого розуму. — Почнімо із хустинки. Будьмо послідовними та методичними.

— Звичайно, — сказав Пуаро, кивнувши із задоволеним виглядом.

Мсьє Бук продовжив якось дидактично.

— Ініціал «Н» [75] Англійські імена: Hubbard, Hermiona, Hildegarde. пов’язаний із трьома людьми: місіс Габбард, міс Дебенгем, друге ім’я якої — Герміона, і покоївка Гільдеґарда Шмідт.

— Ага! А з цих трьох?

— Важко сказати. Але я вважаю , що мені варто проголосувати за міс Дебенгем. Ми не можемо бути впевнені, що до неї звертались не за другим ім’ям, а за першим. Також вона вже під підозрою. Та розмова, яку ви підслухали, mon cher , була досить цікавою, і до того ж вона не захотіла її пояснити.

— Як на мене, я б указав на американця, — промовив доктор Константін. — Це дуже коштовна хустинка, а американці, як увесь світ знає, не вважають на те, скільки платять.

— То ви обидва виключаєте покоївку? — запитав Пуаро.

— Так. Як і вона сама сказала, ця хустинка належить комусь із вищого класу.

— А друге запитання, про йоржик для люльки? Його загубив полковник Арбатнот? Чи хтось інший?

— Це вже важче. Англійці, вони ножем не штрикають. Тут ви кажете правду. Я схиляюсь до того, що хтось інший загубив йоржик для люльки і зробив це, щоб підставити довгоногого англійця.

— Як ви і сказали, мсьє Пуаро, — вставив доктор, — дві підказки — це занадто багато недбалості. Я згоден із мсьє Буком. Хустинка була справжнім недоглядом, тому ніхто не хоче зізнатись, що вона їхня. Йоржик для люльки — хибна підказка. На захист цієї теорії, ви помітили, що полковник Арбатнот не соромиться і відкрито визнає, що курить люльку й користується йоржиком такого типу.

— Ви переконуєте впевнено, — промовив Пуаро.

— Запитання № 3: хто був одягнутий у яскраво-червоне кімоно? — продовжив мсьє Бук. — Щодо цього я визнаю, що не маю жодного поняття. У вас є якісь версії, докторе Константіне?

— Жодних.

— Тоді тут ми визнаємо свою поразку. Наступне запитання, у будь-якому разі, має свої варіанти. Хто був тим чоловіком чи жінкою, перевдягнутим в уніформу спального вагона? Що ж, можна сказати із впевненістю, є певна кількість осіб, які не могли б ними бути. Гардман, полковник Арбатнот, Фоскареллі, граф Андрені та Гектор Макквін — занадто високі. Місіс Габбард, Гільдеґарда Шмідт і Ґрета Олссон — занадто широкі. У нас залишились камердинер, міс Дебенгем, княгиня Драґомірова і графиня Андрені, — і на жодного з них це не схоже. Ґрета Олссон у одному випадку, а Фоскареллі — у іншому, обоє присягаються, що міс Дебенгем і камердинер не залишали свого купе, Гільдеґарда Шмідт присягається, що княгиня була в себе, а граф Андрені розповів нам, що його дружина прийняла снодійне. Тож здається неможливим, що це був хтось із них, це просто абсурд!