СМІХ - Оповідання

Не міг говорити. Пощо? Все таке ясне і просте.

Вибіг із кухні назад в столову.

- Ти бачила? - кинувсь на жінку. - Не бачила? Піди подивися… Чом вона не страйкує? - кричав якимсь незвичайним для нього голосом.- Чом не страйкує?

Бігав по хаті, наче хто бив його пугою; йому було душно, не мав чим дихати.

Підбіг до вікна й, не пам'ятаючи, що діє, почав одкручувати гайку. Швидко й нетерпляче.

- Що робиш? - кричала на смерть перелякана жінка.

Не слухав. Пхнув щосили прогонич. Залізний бовт з брязком ударив у віконницю, аж луна пішла під високою стелею. Вікно відскочило, вдарилось половинками в лутки, і в хату віллялось жовте каламутне світло. Осінній вітер кинув досередини цілу хмару дрібного холодного пилу і якихсь невиразних хаотичних згуків.

- Чом вона не страйкує?

Ловив грудьми холодне повітря і не помічав навіть грізного клекоту вулиці.

А вулиця стогнала.

- А-а-а…- неслося десь здалеку, як од розірваної греблі.

- А-а-а…- котилось ближче щось дике, і чулись в ньому і брязкіт скла, і окремі крики, повні розпуки та жаху, і тупіт ніг великої юрми… Скакав по вулиці звощик, і гнався за ним туркіт коліс, як божевільний… Осінній вітер мчав жовті хмари й сам тікав з міста.

- А-а-а… а-а-а…

1 - чорносотенці - члени монархічних організацій «чорних сотень» - озброєних загонів для боротьби проти революційного руху 1905-1917 рр