Агата Кристі - Забуте вбивство

з уваженієм Лілі Кімбл.

— Лист прийшов на мою колишню адресу в Дилмауті, — сказав Кеннеді, — але звідти мені його переслали. Вирізка з газети — це ваше оголошення.

— Чудово, — сказала Ґвенда. — Ви бачите, та Лілі не думає, що Гелену вбив мій батько!

У її голосі звучала радість. Доктор Кеннеді подивився на неї стомленими добрими очима.

— Я сподіваюся, так воно й було, Ґвенні, — лагідно сказав він. — Гадаю, ми зробимо ось так. Я відповім на її листа й попрошу, щоб у четвер вона приїхала сюди. Залізниця в нас працює надійно. Зробивши пересадку на станції Дилмаут, вона буде тут десь о пів на п'яту або трохи пізніше. Якщо ви обоє приїдете до мене в той день, ми зможемо розпитати її разом.

— Чудово, — сказав Джайлз. Він подивився на свого годинника. — Нам треба поквапитися, Ґвендо. Нам призначено зустріч, — пояснив він. — Зустріч із містером Ефліком, власником фірми автобусних екскурсій «Жовтий Нарцис», а він дуже заклопотаний чоловік — так він нам сказав.

— Ефлік? — спохмурнів Кеннеді. — Так, я, звичайно, про нього чув. Екскурсії по Девону в бридких автобусах, пофарбованих у колір вершкового масла. Але це прізвище здається мені знайомим і в якомусь іншому зв'язку.

— Гелена, — сказала Ґвенда.

— Святий Боже, той самий хлопець?

— Так.

— Але ж він був жалюгідним дрібним пацюком. То він чогось досягнув у світі?

— Я можу поставити вам одне запитання, сер? — сказав Джайлз. — Ви урвали якісь стосунки, що виникли між ним та Геленою. Ви це зробили лише з міркувань його, скажімо, низького суспільного становища?

Кеннеді подивився на нього сухим поглядом.

— Я чоловік старих поглядів, юначе. Сучасне євангеліє стверджує, що всі люди рівні й однаково гарні. 3 погляду моралі це справді так, не заперечую. Але я вірю в той факт, що існує суспільний стан, у якому ти народився, — і я певен, тобі ліпше залишатися в ньому. А крім того, — додав він, — той суб'єкт не здавався мені хлопцем порядним. І потім він довів, що я мав слушність.

— А що він, власне, зробив?

— Я вже точно не пам'ятаю. Здається, він хотів продати за гроші якусь інформацію, що її роздобув на службі у Фейна. Якісь конфіденційні відомості про одного з їхніх клієнтів.

— А він переживав, коли його прогнали зі служби?

Кеннеді скинув на нього гострим поглядом і лаконічно відповів:

— Так!

— І не було жодної іншої причини, з якої вам не подобалася його дружба з вашою сестрою? Він не здавався вам… дивним у чомусь?

— Якщо ви вже порушили цю тему, то я відповім вам цілком відверто. Мені здавалося, а надто після того, як його звільнили зі служби, що Джекі Ефлік виявляв ознаки неврівноваженого темпераменту. Щось подібне до манії переслідування. Але, схоже, це не завадило йому згодом досягти в житті певного успіху.

— Хто його звільнив? Волтер Фейн?

— Я не маю жодного уявлення про те, чи був до цього причетний Волтер Фейн. Його звільнила фірма.

— І він намагався виставити себе невинною жертвою?

Кеннеді кивнув головою.

— Зрозуміло… А тепер нам треба мчати швидше за вітер. До четверга, сер.

Дім був нещодавно збудований. Залізобетонний, вигнутої форми, з широкими вікнами. Їх провели через широкий хол до кабінету, половину якого займав великий, оздоблений хромом письмовий стіл.

Ґвенда нервово прошепотіла Джайлзу:

— Я просто не знаю, що ми робили б, якби в нас не було міс Марпл. Ми посилаємося на неї за кожним поворотом. Спочатку нам у пригоді стали її друзі в Нортумберленді, а тепер дружина вікарія з її щорічною екскурсією «Хлоп'ячого клубу».

Джайлз застережливо підняв руку, бо двері відчинилися й Дж. Дж. Ефлік швидко увійшов до кімнати.

Це був повний чоловік середнього віку, одягнений у яскравий картатий костюм. Очі в нього були темні й проникливі, обличчя рум'яне й добродушне. Він ніби втілював популярне уявлення про успішного букмекера.

— Містер Рід? Доброго ранку. Радий познайомитися.

Джайлз відрекомендував йому Ґвенду, і той потиснув їй руку, можливо, з перебільшеною сердечністю.

— І що я можу зробити для вас, містере Рід?

Ефлік сів за своїм величезним письмовим столом. Він запропонував гостям цигарки з оніксової коробки.

Джайлз заговорив про екскурсію «Хлоп'ячого клубу». Її хочуть організувати його давні друзі, і він зацікавлений у тому, щоб допомогти їм облаштувати дводенну поїздку по Девону.

Ефлік відповів йому в стилі справжнього бізнесмена: назвав ціни й висунув кілька пропозицій. Але на його обличчі був вираз певної розгубленості.