Рекс Стаут - Зарубіжний детектив

Здесь есть возможность читать онлайн «Рекс Стаут - Зарубіжний детектив» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1983, Издательство: «Молодь», Жанр: Классический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Зарубіжний детектив: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Зарубіжний детектив»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

До збірки увійшли твори, автори яких показують істинне обличчя буржуазного суспільства, що духовно розкладається.
У романі Р. Стаута розкриваються незаконні методи діяльності ФБР, що тероризує американських громадян, викривається міф про горезвісну «свободу особи» в США.
Про злочинний світ мафії, до якого причетні посадовці урядових установ Італії, розповідається в гостро викривальному творі Л. Шаша.
У романі А. Крісті простежується, як загальна гнітюча атмосфера життя в англійському провінційному містечку стає грунтом для кривавих злочинів.

Зарубіжний детектив — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Зарубіжний детектив», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Я дуже хотіла поговорити з вами, містере Бертон, — сказала вона. — І не слід наздоганяти Мейган. Повірте, зараз це нерозумно.

Я хотів заперечити, але міс Марпл обеззброїла мене:

— Ця дівчина дуже хоробра.

Я все-таки будь-що хотів наздогнати Мейган, але міс Марпл несподівано заявила:

— Не треба сьогодні бачитися з нею. Довіртесь мені, я знаю, що кажу. Дівчині зараз дуже важливо не розгубити своєї хоробрості.

Ці слова старої леді одразу мене протверезили, здавалося, вона знає те, що мені невідомо. Я навіть злякався і не пішов додому, а повернувся на Хай-стріт, щоб безцільно прогулюватися туди й сюди. Не знаю тепер, що я сподівався побачити, навіть не пам'ятаю, про що думав… Пригадую, мене перестрів старий зануда, полковник Епплбі, і почав розпитувати про Джоанну, вихваляв поліцію, довго розпатякував про те, яка гарна і приємна дівчина ця міс Хол-ланд. Коли мені врешті пощастило спекатися його, я втретє того дня побачив міс Марші. Вона виходила з поліції.

Звідки береться в людини страх? Де він зароджується і ховається, перш ніж виявити себе? Коротенька фраза, один раз почута, закарбувалася в пам'яті і стала невідчепною: «Заберіть мене звідси… Тут жахливо… Тут так гидко…»

Чому Мейган сказала саме це? Чому їй було так гидко? Смерть матері не могла викликати огиди. Чому дитині було гидко? Чому? Може, вона якимось чином причетна до цього? Чому вона сказала: «Я не та жінка, яка тобі потрібна. У мене краще виходить ненавидіти, ніж кохати». О господи! Моя Мейган, моя дитино! Тільки не це! Що завгодно, тільки не це! І та стара плетуха проти тебе. Вона тебе підозрює. Каже, що ти дуже хоробра. Хоробра, щоб…

Це був лише душевний струс, і він скоро пройшов. Але я хотів бачити Мейган, дуже хотів бачити її. О пів на десяту я вийшов з дому і попрямував до Сіммінгтонів. Була темна хмарна ніч. Почав накрапати дощ. Пройшовши крізь ворота Сіммінгтонового дому, я побачив у одному вікні смужку світла. «Ранкова кімнатинка?» Повагавшись мить, я прочинив вхідні двері, звернув убік і тихо підкрався до вікна, біля якого ріс кущ.

Крізь нещільно запнуті штори було добре видно, що робиться у кімнаті. А в ній панувала домашня і напрочуд мирна атмосфера. Сіммінгтон сидів у великому кріслі, а Елсі Холланд, схиливши голову, зашивала розірвану хлопчикову сорочку. Кватирка була відхилена, і я все добре чув. Говорила Елсі Холланд:

— Далебі, містере Сіммінгтон, хлопчики вже досить дорослі, і їх можна віддати до пансіону. Це зовсім не означає, що я хочу чимшвидше збутися їх. Ні. Вони мені так подобаються.

Потім заговорив Сіммінгтон:

— Я теж думаю, що Брайєну вже пора, міс Холланд, і вирішив цього року віддати його у Вінхейз — мою стару підготовчу школу. А ось Колін іще маленький. Хай почекає до наступного року.

— Справді, Колін іще маленький, як на свої літа… — сказала Елсі, і її золотоволоса голівка схилилася над шиттям.

Потім двері в кімнату відчинились і увійшла Мейган. Вона стала у дверях, рівна, обличчя скривилося від напруження, очі іскрилися рішучістю. Де й ділась її непевність, дитинність. Звертаючись до Сіммінгтона, вона сказала:

— Мені треба поговорити з вами віч-на-віч.

Я раптом помітив, що вона жодного разу не називала його тато або Дік. Сіммінгтон був здивований, і, як мені здалося, неприємно. Він насупився, але не встиг нічого сказати, бо Мейган рішуче обернулася до Елсі Холланд:

— Ви не проти, Елсі?

— О, звісно, ні, — відповіла Елсі Холланд і встала. Вигляд у неї був спантеличений. Вона пішла до дверей, і Мейган відступилася, щоб дати їй дорогу. Коли Елсі вийшла, Сіммінгтон роздратовано спитав:

— Що тобі, Мейган?

Мейган підійшла до столу і стала, дивлячись на Сіммінгтона згори вниз. Мене знову вразила рішучість у її погляді, але цього разу в ньому з'явилася твердість, якої я раніше в неї не помічав. Потім вона розтулила губи і сказала таке, від чого мені стало моторошно:

— Мені потрібні гроші.

Самовладання не зрадило Сіммінгтонові, і він лише сердито сказав:

— Ти не могла почекати до ранку? Що скоїлося? Ти вважаєш, що одержуєш не досить?

— Мені треба багато грошей, — ще рішучіше заявила Мейган.

Сіммінгтон випростався у кріслі і холодно пояснив:

— За кілька місяців ти досягнеш повноліття і одержиш гроші, що тобі залишила бабуся. Їх поверне страхова компанія…

— Ви не зрозуміли. Мені потрібні ваші гроші, — перебила вона і, не даючи Сіммінгтонові розтулити рота, швидко провадила: — Ніхто ніколи не казав мені про мого батька. Люди не хочуть, щоб я знала про нього. Та я все знаю. Він потрапив у тюрму за шантаж. Я його дочка і, напевне, вдалася в нього. Мені потрібні ваші гроші, бо якщо ви не дасте, — вона замовкла на мить, потім озвалася знов, але вже поволі, карбуючи кожне слово, — розкажу, що ви робили того дня з ліками моєї матері.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Зарубіжний детектив»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Зарубіжний детектив» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Зарубіжний детектив»

Обсуждение, отзывы о книге «Зарубіжний детектив» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x