Володимир Короткевич - Чорний замок Ольшанський

Випили ще трохи. І я з подивом побачив, що мій «незламний» сусід трохи захмелів.

Дивився на портрет в овальній рамі. Ніколи я не бачив такого виразного обличчя. І такого гарного водночас.

І в Адама так змінилося обличчя, так затремтіли губи, що я зовсім не здивувався б, якби він уперше на моїх очах заплакав.

— Помста все-таки є, — глухо сказав він. — Є. За кожну краплю крові, за кожну сльозу. Не тепер, то завтра. Не самому, то нащадкам. Їхній суд або суд совісті — помста є. Вона не спить. І записує в книгу людської долі, і падає на голови злочинців або їхніх дітей розором, бідою, війною І нікому не втекти. І я впевнений (і це дає мені силу жити) — ригнеться і тим, хто її вбив. Страшно ригнеться. І тільки це дає мені силу жити, думка, що я, скільки сил слабких вистачить, допоможу запобігти цього на майбутнє. І тільки це… силу жити. — Нервово затягнувся. — Ти почекай, коли задумаєш розповісти про все це. Ти трохи зачекай.

— Я почекаю. Може, й кілька років.

Стук почувся в стінку. З сусідньої квартири. Моєї. Дружина кликала нас пити чай.

— Ну, а ти що надумав? — спитав, заплющивши очі, Хилинський. — Які висновки для життя зробив? Все-таки, що не кажи, події з тобою відбувалися не буденні.

— Не знаю, — сказав я. — Знаю тільки одне. Постараюсь прожити життя, решту його, сповна. Як у ці дні. Віддати себе повністю братам. І тоді я піду на зустріч з богом, якщо він у мене є, своїми ногами і твердою ходою. Не повзучи. Не згинаючи навіть колін. І не молитиму в нього, як не молив ні в кого за життя. І я скажу відверто: «Я відробив сповна і з власної охоти свою каторгу на землі. Я зробив навіть більше того, що міг. І не для себе, а для них, для цього океану, для мого народу. І тепер я прийшов до тебе не клянчити винагороду. Дай те, що мені належить за мою працю, якщо ти є. А якщо нема — я не шукатиму винагороди за діла мої. Ніде».

— Амінь, — сказав Адам.

Мерехтіли за відчиненим вікном нескінченні вогні. О життя!

Володимир Семенович Короткевич народився 1930 р. в м. Орші, Вітебської обл., у родині службовця. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету (1954), Вищі літературні (1960) та Вищі сценарні (1962) курси у м. Москві. Живе в Мінську.

Писати і друкуватися почав у 50-х роках. Спочатку виступив із кількома поетичними збірками, потім видав збірку оповідань «Блакить і золото дня» (1961), романи «Не можна забути» (1962), «Колосся під серпом твоїм» (1968), повість «Чозенія» (1970), роман «Христос приземлився в Городні» (1972), збірки повістей та оповідань «Око тайфуна» (1974), «Із віків минулих» (1978), роман «Чорний замок Ольшанський» (1983). У 1980 р. вийшли його вибрані твори в 2-х томах. Автор кількох п'єс («Млин на синіх вітрах», «Дзвони Вітебська», «Кастусь Калиновський», «Колиска чотирьох чарівниць») та кількох сценаріїв фільмів («Дике полювання короля Стаха» та ін.).

Нагороджений орденом Дружби народів.

Головний над архівами (старобіл.).

Становище зобов'язує (лат.).

Суд копний— суд сільської або міської громади в середньовічній Білорусії. Станкевич— славнозвісний слідчий і суддя білоруського середньовіччя (зокрема — справа Марини Достоєвської-Карлович, 6 березня 1607 р.).

Сикгнет— старовинний перстень з печаткою або родовим гербом.

Помітки на полях.

Солодке неробство.

Мультан— сорт тютюну.

Клір— священик (білор.).

Luга— помиї (пол.).

Halt maul— заткнись (нім.).

Цитати зі старих шкільних віршів для 1–2 класів. Друга — англійського походження.

Пергамент, на якому один текст вискоблений, а поверх його написаний інший.

Знатник— багатий, впливовий (старобілор.).

Істинствувати— говорити правду (старобілор.).

Слово «очина» мало два значення: а) батьки, предки; б) майорат, майно.

Скоєць— монета.

Альмариюм— скриня.

Окрут— корабель.

Ключатися— підходити, бути вартим. Тут в розумінні — згоджуватися.