Андрій Кокотюха - Привид із Валової

— Ви робите боляче.

Кошовий розтиснув пальці.

— Вам треба було знайти винного. Я розумію. Минулого разу, маю на увазі несподіване розставання з паном Адамом, так само не знали причини. Й шукали її ззовні. Я дуже зручний хлопчик для биття. Вам треба відпустити від себе все погане, пані Магдо.

Вона мовчала.

Очі в очі.

— Ви починаєте втрачати впевненість у собі. Шукаєте вихід.

Вона натягнула рукавичку.

— Боже збав вас, Климентію Кошовий, хоча б ще раз десь перейти мені шлях. Особливо це стосується, коли збираєтесь робити щось мимоволі. Ніби між іншим. Це вас не виправдовує. Я не хочу залежати від прикрих випадків.

— Але ж я тут ні до чого.

— То вже мені вирішувати.

Рвучко розвернувшись, Магда Богданович вийшла геть, не озираючись.

Клим лишився стояти посеред контори.

Він не знав, що думати, як діяти, які висновки будуть правильними.

Знову прочинилися двері, цього разу — вже без стуку.

Та скільки ж можна сьогодні!

— Пане Кошовий! Я вас застав! Чудово, просто чудесно!

На порозі де не взявся Борис Липницький, бориславський нафтовик. Стягнув капелюха, витер мокре чоло.

— Вітер холодний, а з мене все тече, перепрошую. Запарився — далі нема куди. По самісінькі вуха. Пан Штефко…

— Невдовзі прийде. Можете присісти, почекати. Ось стілець.

Нафтовик відмахнувся.

— Взагалі я до вас. Багато, багато начуваний.

— Брешуть.

— Ви надто скромний, пане Кошовий. Довкола не ходитиму, — він знову витер лоба. — Слухайте, все ж таки ваша кандидатура — найкраща.

— До чого ви це?

— Не шукатиму більше нікого. Час марнувати. Пане Кошовий, хотів би найняти вас, саме вас, аби ви нарешті залагодили всі мої справи. Отой спадок — кам’яниця на Пекарській. І відмов не прийматиму!

Київ,

жовтень-пистопад 2014 р.

1. Гінріхс Ян Пауль. Lemberg — Lwov — Львів. Фатальне місто. — К.: Видавництво Жупанського, 2010.

2. Козицький Андрій, Білостоцький Степан. Кримінальний світ старого Львова. — Львів: Афіша, 2001.

3. Лемко Ілько. Легенди старого Львова. — Львів: Апріорі, 2008.

4. Яворський Францішек. Львів давній і вчорашній. — Львів: Центр Європи, 2014.

5. Філософія галицької кухні. — Львів, Незалежний культурологічний часопис «І». — 2013. — № 72.

…це ж галицький князь Лев… — Князь Лев (між 1225 та 1229–1301) — другий син Данила та Анни, доньки галицького та смоленського князя Мстислава Удатного. Хресне ім’я — Онуфрій. Вважається засновником міста Лева — Львова. Перед постригом у монахи (приблизно 1300 р.) зумів відновити єдність Галицько-Волинської держави, поширивши її кордони на сучасне Закарпаття і Люблінську землю і навіть на Київ.

…воювати гидотних ратусів. — Ратус (rattus) — назва щура латиною.

…пальці стисли сталь «бульдога». — Широко поширений наприкінці XIX — на початку XX століття тип кишенькового револьвера. Назва походить від британської моделі револьверів Веблей № 2 Bulldog, випущеного 1872 року.

…електричний ліхтарик Х’юберта. — Винахід американського винахідника Джошуа Коєна являв собою лампочку, яка живилася від батарейки. Права на винахід викупив у Коєна 1896 року Конрад Х’юберт (Акіба Горовіц), емігрант із Мінська. Вже за три роки перші електричні ліхтарики, зроблені за таким принципом, з метою реклами були безкоштовно роздані патрульним поліцейським у Нью-Йорку. На початку XX століття кишенькові ліхтарики вже мали кілька моделей та вільно продавалися в Європі.

…взяти хоч того ж пана Яворського. — Яворський Францішек (1873–1914) — польський історик, журналіст, публіцист, письменник, архіваріус і колекціонер. Один з найталановитіших дослідників і популяризаторів історії Львова і міст Галичини.

…коли чоловік залишав рідні Кракідали… — Кракідали — район Львова, на той час — одна з околиць, котра починалася відразу за Краківським базаром. Був місцем компактного проживання євреїв. Район вважався одним із найбідніших у місті.

…знаходилася на вулиці Шевській. — Шевська — вулиця в центрі Львова, з’єднує площу Ринок та площу Яворського. Одна з найстаріших у місті. Серед населення переважали українці.

…з тими русинами, котрі орієнтуються на єдиний народ та російського царя… — Тут русини не самоназва західних українців, а мовно-літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819—1930-х pp. Обстоювала національно-культурну, а пізніше — державно-політичну єдність з російським народом і Росією.