Андрій Кокотюха - Привид із Валової

— Климентію, прошу зупинити оцю словесну Ніагару {34} 34 …прошу зупинити оцю словесну Ніагару. — Ніагара — річка в Північній Америці, з’єднує озера Ері та Онтаріо. Знана у світі завдяки знаменитому Ніагарському водоспадові. . Ви не знаєте, що сказати, тому говорите навмання. Хоч давно мусили б звикнути, що я не здатна належним чином оцінити словесну еквілібристику.

— Я так само звик до іншого, пані Магдо. Коли чую від вас подібний тон, одразу починаю думати, в чомy завинив. Хоча, по-перше, не певен, що винуватий. А по-друге, навіть не здогадуюсь, чим розгнівав. У нас не такі стосунки…

Вона знову клацнула пальцями. Тепер уже не приховувала роздратування.

— Немає між нами жодних стосунків, Климентію. І я дуже прошу, аби ви навіть не тішили себе подумки надією на те, що маєте право бодай непрямо втручатися в моє особисте життя. На відміну від вас, воно в мене є. Звісно, якщо для вас особисте — пхатися в чужі справи та час від часу навідувати відомий нам обом непристойний будинок із дівчатами певної репутації.

Віко смикнулося. Обличчя запашіло.

— Я нічого не знаю про ваше особисте життя, пані Магдо, — промовив він стримано. — Але навряд чи хтось дав вам підстави й навіть право аж так пильно перейматися моїм.

— Зараз я все поясню, пане Кошовий, — сказала вона, і було помітно, як насилу стримує негативні емоції. — Наперед нагадую нашу минулу серйозну розмову. Аби ви знали — я далі переконана, що до від’їзду мого друга пана Адася зі Львова в Трускавець ви непрямо чи прямо причетні. Воліла не повертатися до цього. Та вчора дещо сталося. І вкотре змусило мене замислитися, чи не є ви моїм злим генієм.

— За що така честь, пані Магдо?

— Не блазнюйте. Ніколи б не сказала вам те, що скажу тепер. Але ви маєте знати — краще триматися від мне подалі.

— Що не так? — Кошовий не на жарт стривожився.

— Я вважала вас одним із своїх добрих приятелів.

— Так і є.

— Ні. Після того, як завдяки вам будинок на Валовій набув надзвичайно лихої слави, пан Кароль Білецький вирішив-таки продати його. Враховуючи нинішню вартість нерухомості у Львові — вважайте, за безцінь. Після чого ми з ним посварилися. А коли я з кимось сварюся — то назавжди, Климентію.

Віко знову смикнулося.

— Пані Магдо, я не винен, що в підвалі того бісового будинку Владислав Яблонський поховав свою дружину Ольгу. Яку перед тим убив та, даруйте, розтяв на шматки.

— Так. Але ви могли не докопуватися до цього! — піднесла голос Магда. — Хай би все було, як було! Ви відчинили скриньку Пандори, про що вас ніхто не просив! Від того, що ви допомогли поліції розкрити бридкий злочин, легше не стало жити ані рідним тієї нещасної, ані іншим, причетним до цієї історії! Тим більше, постраждала я! Ви знову перейшли мені шлях, пане Кошовий! Не робіть вигляд, що нічого не знаєте й не розумієте! По очах бачу!

Справді, Клим не мав сил приховувати знання. Йозеф Шацький усе ж таки неперевершений пліткар.

— У вас були стосунки з паном Каролем, — сказав він. — Між іншим, ви б краще зберігали свої секрети, з часом вони стають відомими. Просто люди старанно роблять вигляд, що не помічають. І ті стосунки мали певний прагматичний елемент. Будинок на Валовій призначався для вас, пані Магдо.

— Тільки перший поверх.

— Не важливо. Вам набридло жити в «Жоржі». А пан Богданович мав лише казенне помешкання. Свого, за дивним збігом обставин, у нього не було. Значить, не було його і у вас.

— Ви пліткар. Вам має бути соромно.

— Мені соромно, пані Магдо. Але ви самі запитали. І, даруйте, я маю вуха. Так само починаю обертатися в колах. Щось почую, щось побачу…

— Ваша надмірна цікавість позбавила мене можливості мати власний дах над головою, — відчеканила Магда, навіть, здається, не слухаючи його. — Вчора я з’ясувала стосунки з паном Білецьким і переконалася — найближчим часом такої можливості не матиму.

— Якщо ви розірвали стосунки через такі дрібниці, значить, вони були дріб’язковими.

Кошовий одразу пошкодував.

Та слово було сказане.

Магдині очі звузилися.

Пальці лівої руки повільно стягнули рукавичку з правої.

їх розділяло кілька кроків.

Магда скоротила відстань, коротко замахнулася.

Климові хотілося перехопити правицю, та в останній момент стримався, дозволив долоні відважити ляпаса.

Не зустрівши опору, вона замахнулася вдруге.

Тепер його права рука міцно перехопила її кисть у порусі. Стиснула.

— Досить.

— Боляче.

— Досить.