Умберто Еко - Маятник Фуко

Вони твердять, що мета виправдовує засоби, і ставлять собі за мету заохочувати антисемітизм, як для того, щоб тримати в шорах незаможних євреїв, так і для того, щоб розжалобити серця поган супроти їх нещасть (дорого, сказав Діоталлеві, але ефективно). Вони простосердо стверджують: «Наші амбіції безмежні, жадоба ненаситна, бажання помсти безжалісне, ненависть непохитна» (даючи виказ витонченого мазохізму, адже смачно відтворюють стереотип злісного єврея, який був в обігу в антисемітській пресі і який прикрасить обкладинки всіх видань цієї книги), і вирішують скасувати вивчення класиків та античної історії.

«Загалом кажучи», завважив Бельбо, «Мудреці Сіону були зграєю кретинів».

«Без жартів», говорив Діоталлеві. «Цю книгу сприйняли дуже поважно. Мене вражає радше інша річ — те, що, прагнучи запрезентувати книжку як єврейську змову, яка снується сторіччями, використано матеріал, котрий стосується дрібних полемік Франції кінця сторіччя. Виглядає на те, що згадка про візуальне виховання, що служить для одурманення мас, натякає на освітню програму Леона Буржуа, який увів у свій уряд дев’ять масонів. Інший уступ радить висувати до уряду особи, причетні до панамського скандалу, і такою особою був Еміль Лубе, який 1899 року став президентом республіки. Натяк на метро викликаний тим фактом, що в ті часи праві газети протестували проти засилля акціонерів-євреїв в Компанії дю Метрополітен. Тому можна припустити, що цей текст був складений у Франції в останнє десятиліття XIX сторіччя, у часи справи Дрейфуса, щоб послабити ліберальний фронт».

«Мене вражає не це», сказав Бельбо. «Я маю відчуття déjà vu . Якщо підсумувати всю справу, то ці Мудреці розповідають план завоювання світу, а це ми вже десь чули. Спробуйте абстрагуватися від деяких посилань на події й проблеми минулого століття, замініть підземелля метрополітену підземеллями Провену, всюди, де написано „євреї“, напишіть „тамплієри“, а там, де написано Мудреці Сіону, напишіть Тридцять Шість Невидимих, поділені на шість груп… Друзі мої, це ж Ордонанс із Провену!»

Усе лежало в нас під носом віддавна, а ми й не усвідомлювали цього вповні. Упродовж шести століть шість груп воюють за здійснення Плану з Провену, і кожна група бере текст цього Плану, просто змінює у ньому підмет і приписує супротивникові.

Після того, як розенкройцери з’являються у Франції, єзуїти вивертають план навиворіт: дискредитуючи розенкройцерів, вони дискредитують беконіанців і новонароджене англійське масонство.

Коли єзуїти вигадують неотамплієрство, маркіз де Люше приписує план неотамплієрам. Єзуїти, прагнучи тепер позбутися й неотамплієрів, рукою Барруеля копіюють Люше, але приписують план усім франкмасонам загалом.

Беконіанський контрнаступ. Прочісуючи всі тексти ліберальної та світської полеміки, ми виявили, що від Мішле та Кіне аж до Ґарібальді та Джоберті План приписували єзуїтам (ця ідея, можливо, походила від тамплієра Паскаля та його друзів). Ця тема здобула популярність завдяки книжці Вічний жид Ежена Сю та її персонажеві, злісному месьє Роденові, квінтесенції єзуїтської змови у світі. Але, провадячи пошук у творах Сю, ми виявили дещо більше: текст, який виглядав, наче копія — випереджаючи їх на півстоліття — Протоколів , слово в слово. То була остання глава Таємниць Народу . Тут диявольський план єзуїтів викладався аж до останньої смаковитої подробиці в документі, надісланому генералом Товариства Ісуса, отцем Роотаном (який був історичною особою) месьє Роденові (персонажеві Вічного жида ). Рудольф Ґерольштайн (попередньо герой Паризьких таємниць ) запопав його й ознайомив із ним демократів: «Бачите, любий Лебрене, як успішно снується ця пекельна змова, які жахливі страждання, яке страхітливе панування, який неймовірний деспотизм приберігає вона для Європи та світу, і якщо, на нещастя, вона досягне успіху…»

Це було схоже на передмову Нілуса до Протоколів . І Сю приписував єзуїтам гасло (яке згодом припишуть у Протоколах євреям) «мета виправдує засоби».