Умберто Еко - Маятник Фуко

Здесь есть возможность читать онлайн «Умберто Еко - Маятник Фуко» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 1998, ISBN: 1998, Издательство: Літопис, Жанр: Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Маятник Фуко: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Маятник Фуко»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман-бестселер «Маятник Фуко» уславленого італійського письменника Умберто Еко — своєрідне злиття наукових зацікавлень автора, його рідкісної ерудиції і нестандартної манери письма — є захопливим, яскравим зразком новітньої прози, в якій елементи літературного пошуку поєднуються з детективним сюжетом, напруженою дією та широкими автобіографічними відступами. Герої роману — троє редакторів одного італійського видавництва, — прагнучи задля інтелектуальної забави підкинути поживу різноманітним ловцям таємниць і шукачам Усесвітніх Змов, переосмислюють і переписують історію під кутом зору вічної підозри і створюють свій грандіозний План.

Маятник Фуко — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Маятник Фуко», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Чому мені не сниться іспит на атестат зрілости, як це сниться усім?

65

Машина ця мала двадцять квадратних футів і стояла посередині зали. Поверхня її складалася з дерев’яних дощечок розміром із гральну кісточку, подекуди більших, подекуди менших, зв’язаних одна з одною тонким дротом. На дощечках були наліплені клаптики паперу, списаного всіма словами їхньої мови в усіх відмінках, часах та способах, але без ніякого ладу… З його наказу учні взялися за залізні ручки, що їх було сорок навколо рами машини, і враз крутнули їх, змінивши тим весь розклад слів. Тоді він звелів тридцяти шістьом учням повільно читати рядки, як вони лягли на машині, і коли ті натрапляли на три-чотири слова, що разом давали якийсь натяк на доладне речення, вони диктували їх іншим чотирьом учням…

(Дж. Свіфт, Мандри Лемюеля Гулівера, III, 5)

Гадаю, що у своїх варіаціях на тему сновидінь Бельбо знову повернувся до думки про втрачену нагоду і до своєї обітниці відмови від творчости, складеної через його невміння вловити — якщо вона взагалі була — свою Мить. План виник тому, що він знайшов розраду в створенні фіктивних миттєвостей.

Я попросив у нього не пам’ятаю вже який текст, і він почав нишпорити по столі в купі рукописів, ризиковано звалених один на одного без жодного огляду на величину й обсяг. Він знайшов потрібний текст і, намагаючись вийняти його, перекинув решту на долівку. Течки розкрилися й аркуші вислизнули з-під слабких пружин.

«Хіба ви не могли це зробити, знявши спершу верхню половину стосу?» запитав я. Марна справа — він завше так робив.

Він, як звичайно, відповів: «Їх позбирає Ґудрун сьогодні ввечері. Мала ж вона мати якесь завдання у житті, інакше вона втратить свою тотожність».

Але того разу я був особисто зацікавлений у цілості рукописів, адже вже належав до штату видавництва: «Але Ґудрун нездатна скласти їх як належить, вона покладе аркуші не в ті папки, що треба».

«Якби вас почув Діоталлеві, він зрадів би до небес. Із цього вийшли б різні книги, еклектичні, випадкові. Цілком у логіці дияволістів».

«Однак тоді ми опинимося у становищі кабалістів, які витрачають тисячоліття, щоб знайти належну комбінацію. Ви просто ставите Ґудрун на місце мавпи, яка цілу вічність ударяє по клавішах друкарської машинки. Різниця лише у тривалості. З погляду еволюції ми б нічого не виграли. Чи нема програми, яка б дозволила Абулафії виконати цю роботу?»

Тим часом увійшов Діоталлеві.

«Звичайно, що є», сказав Бельбо, «і теоретично вона дозволяє ввести до двох тисяч даних. Достатьо мати бажання їх вносити. Припустімо, що це рядки можливих віршів. Програма питає вас, скільки рядків повинен мати вірш, і ви вирішуєте — десять, двадцять, сто. Відтак програма бере з внутрішнього годинника комп’ютера кількість секунд і рандомізує їх, вибирає навмання, тобто, пояснюю докладніше, утворює з них щоразу нову комбінацію. З десятка рядків можна отримати тисячі й тисячі випадкових віршів. Вчора я ввів у комп’ютер рядки типу тремтять молодії липи, мої повіки обважніли, якби азалії хотіли, життя своє тобі дарую і тому подібні. Ось деякі результати».

Рахую ночі, дзвенить систра…
Смерте, твоя перемога
Смерте, твоя перемога…
Якби азалії хотіли…

В серці світанку (ох, у серці)
ти, альбатросе зловісний
(якби азалії хотіли…)
Смерте, твоя перемога.

Тремтять молодії липи,
рахую ночі, дзвенить систра,
одуд вже чигає на мене.
Тремтять молодії липи.

«Є тут повторення, годі було їх уникнути, бо тоді програма надто б ускладнилася. Але повторення теж мають певне поетичне значення».

«Цікаво», сказав Діоталлеві. «Це змушує мене примиритися з твоєю машиною. Отже, якби я ввів у неї цілу Тору, а потім звелів — як його там? — рандомізувати її, чи пак вибирати навмання, оця штукенція здійснила б найсправжнісіньку Темуру і переставила б рядки Книги?»

«Звичайно, це питання часу. За кілька століть ти б упорався».

Я сказав: «Але якщо натомість увести туди кілька десятків фраз, узятих із творів дияволістів, приміром, що тамплієри втекли до Шотландії, або що Corpus Henrieticum з'явився у Флоренції 1460 року, а до того додати пару сполучних виразів, як очевидно, що , або це доводить, що , ми змогли б отримати сенсаційні відкриття. Відтак достатньо заповнити прогалини, враховуючи повторення як пророцтва, натяки та перестороги. У гіршому випадку ми вигадаємо нікому невідомий розділ з історії магії».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Маятник Фуко»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Маятник Фуко» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Маятник Фуко»

Обсуждение, отзывы о книге «Маятник Фуко» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x