Богдан Коломийчук - Богдан Коломійчук. Готель Велика Пруссія

Анна відчувала солодкий щем десь трохи нижче грудей кожного разу, коли знімала з себе увесь одяг. Перед тим, як замість нього вдягти приємний шовковий халат, вона хвилину-другу затримувалась біля великого дзеркала у спальні, розглядаючи в ньому своє оголене тіло. Воно виднілося там, починаючи від середини стегон. Приблизно з того місця, де закінчувалася грецька туніка — її найспокусливіший театральний костюм. Багато чоловіків та навіть жінок, що, сидячи в залі, поїдали Анну-грекиню очима, дали б відітнути собі руку, тільки б побачити її в цю мить.

Анна любила своє тіло. Актрису тішило те, що воно лишалося пружним і звабливим, хоч їй було вже за тридцять. Живіт, жодного разу не спотворений вагітністю, був пласким, як у танцівниці. Груди високі й округлі, не надто великі, але й не малі. Якраз такі, що роблять декольте магнетичним для будь-якого чоловічого ока. Такому тілу неабияк пасувало її довге чорне волосся і гарне обличчя. Очі Анна мала глибокі й виразні. Під ними лиш дуже уважний спостерігач міг розгледіти дрібні павутинки зморщок. Жінка, проте, їх соромилася, тому, йдучи на зустріч, воліла вдягати вуаль. Під вуаллю також ховалися гладенькі білі щічки і рівний акуратний ніс.

Анна відчувала своєрідний жаль, що такою, як зараз, оголеною і прекрасною її вже давно не бачив жоден мужчина. Не бачив і не торкався. Востаннє це було ще в Лемберзі, де вона мала і чоловіка, і коханця. Тоді Анна уникала, як могла, близькості з першим, щоб якнайчастіше кохатися з другим. Чоловіком її був знаменитий львівський комісар. Коханцем — знаний художник. Одного дня вона покинула обох і подалася до Берліна...

Жінка запалила кілька свічок і лампадку з ароматичною олією. Трохи прянощів додала в купіль. Знявши халат, вона обережно переступила край ванни і присіла, потрохи занурюючись у теплу воду. На якийсь час їй перехопило подих, але жінка швидко себе опанувала й дихання відновилось.

Анна знову повернулася думками до сьогоднішньої зустрічі з дивакуватим поліцейським. Цей Лютке чимось нагадував їй чоловіка... Говорив таким же різкуватим тоном, проте вмів поводитись у товаристві жінки і мав гарні манери. Занадто самовпевнений, але в той же час уся його зовнішність дихала силою. Можливо, навіть знається на доброму алкоголі. Як і Адам... Анна відкинула назад голову і з приємністю відчула, як її волосся дедалі глибше опускається у воду. Тепла волога торкнулася кінчиків її вух і солодко залоскотала.

Актриса згадала свого чоловіка. Комісар Адам Вістович був грубуватим, але в ліжку не найгіршим. Він спочатку пестив її до безумства, задовольняв, і тільки потім задовольнявся сам. Проникав у її лоно обережно й уміло, найчастіше ззаду, при цьому погладжував її, мов кішку, своїми великими сухими долонями.

Зовсім іншим був коханець — палким і нетерплячим. Щойно вони опинялися наодинці в спальні, він зривав з неї одяг і брав безцеремонно, наче шльондру. Йому ніколи не вистачало одного разу. Анна ледве встигала відпочити, лежачи поруч з ним на вологому простирадлі, як той знову опинявся на ній, нетерпляче розсуваючи її стегна, щоб із насолодою заволодіти нею вдруге. А потім і втретє, і вчетверте... Кароль полюбляв перетворювати їхні побачення на гру. Своє помешкання, де зазвичай вони відбувалися, він, бувало, прикрашав, як східний палац, і тоді Анна, щойно переступивши поріг, опинялася наче в казці з «1000 і 1 ночі». Іншого разу його дім перетворювався на лицарський замок або печеру дикуна. Його коханка була актрисою до самих кісточок, тому обожнювала цей театр, який закінчувався завжди гарячими безсоромними майже дикими любощами. Часто після них на тілі Анни залишалися синці, які вона старанно приховувала, проте коли споглядала їх наодинці, то тремтіла від збудження, згадуючи пристрасть ненаситного Кароля.

Втім, якогось дня Анні осточортіли вони обоє: і чоловік, і коханець. І поліцейський, і художник. Спершу набрид Вістович з його пиятикою, брудною роботою, що поглинала комісара з головою, а потім і Кароль з його нестримністю і жадобою до тілесних утіх. Вона погодилася на першу-ліпшу пропозицію виїхати з Лемберга. Спершу до Бреслау, відтак до Берліна, де й залишилася, ставши однією з провідних актрис Шаушпільгауза. Разом із дурманливою свободою жінка отримала головні ролі й славу, якої б ніколи не зазнала в провінційному австрійському Львові. Одного шалено бракувало Анні — чоловіка в її ліжку. За рік вона вже почала сумувати і за ласками Адама, і за шаленістю Кароля...