Богдан Коломійчук - Таємниця Єви

Здесь есть возможность читать онлайн «Богдан Коломійчук - Таємниця Єви» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2014, ISBN: 2014, Издательство: Array Литагент «Фолио», Жанр: Исторический детектив, Исторические приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Таємниця Єви: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Таємниця Єви»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Богдан Коломійчук (нар. 1984 р. на Хмельниччині) – український письменник, автор історико-авантюрної прози, отримав Гран-прі міжнародного конкурсу «Коронація слова-2013» за роман «Людвисар. Ігри вельмож», який вийшов друком у видавництві «Фоліо». В творах письменника поєднуються карколомний сюжет, містика, гумор та правдиві історичні факти. Окреме місце в творчості Б. Коломійчука посідають жіночі персонажі. Чаклунки, шляхтянки, повії, – вони завжди різні й несподівані, але щоразу еротично-чарівливі.
«Таємниця Єви» – збірка авантюрних та детективних оповідань, події в яких відбуваються переважно на початку XX століття. Тут і блискуче розслідування львівського комісара Вістовича, і легенда замку графа Шенборна, і звичайно ж, нова спроба розгадати таємницю жіночого світу…

Таємниця Єви — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Таємниця Єви», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Коли повсідалися, ми рушили, – знову заговорив перший, – їхали добре. Потім почалося. Хуртовина. Аж чую, мій каже: «Най то шляк трафить». Я здивувався, бо досі той говорив німецькою. «Перечекаю трохи заметіль», – думаю. Зупинив. Інші теж. Аж тут усі пани схопились і почали вилазити з саней.

– А я як пригледівся, – додав другий, – то бачу, що ніякі то не пани. А так собі, хлопи якісь.

– І куди ж вони подалися? – запитав Герман.

– А дідько їх зна. До Лемберга, певно. Бо лишалося з півмилі, – відповів перший.

Кислович на мить замовк, читаючи на обличчях чоловіків перші ознаки невдоволення, а тоді, вже підводячись з-за столу, промовив:

– Не збагну, навіщо кожен замовив собі окремі сани. Невже ніхто не хотів заощадити і взяти одні на двох?

Візники несподівано зареготали, та так голосно, що на них витріщились усі навколо.

– Прошу пана, – здавленим голосом сказав перший, – ви, бігме, недооцінюєте тих добродіїв. Коли один з них сідав у сани, то іншому місця вже не залишалось. Усі п’ятеро були гладкі, як свині…

– А взагалі, це чортівня якась, не інакше, – додав візник вже серйозно і перехрестився.

Опинившись на вулиці, Герман і Станіслав певний час простояли мовчки, займаючись тим, що піднімали коміри, ховаючи за ними розчервонілі обличчя від крижаного вітру. Нарешті поліціянт запитав:

– Чи спадає вам на думку якийсь висновок? Після цих розмов…

– Можливо, – відповів той.

Схоже, Герман поки що не мав наміру ділитися здогадами.

– Ви дізнаєтесь більше, якщо за кілька годин ми знову побачимось, – додав він.

– За кілька годин? – вражено перепитав Станіслав.

Був пізній зимовий вечір, і все, чого йому зараз хотілося, це келих підігрітого пива з медом, який подасть йому дружина для доброго сну.

– Нам треба простежити за тією віллою, – спокійно пояснив Герман, – подумайте, де можна заховатись.

– Хіба що в костельній сторожці, – мляво сказав Станіслав.

– Чудово, – Кислович посміхнувся і подав йому руку, – я чекатиму на сани.

Із цими словами він упевнено рушив у темряву, залишивши спантеличеного поліціянта, який навіть забув перепитати, чи знає той дорогу до свого помешкання.

* * *

Сани прибули о пів на одинадцяту. Станіслав, відпустивши своїх хлопців, був за їздового. Чекати не довелося: неподалік з’явилася висока постать Германа. Чоловік наблизився і без жодного слова сів позаду поліціянта. Той смикнув віжками, і вони рушили.

– Я домовився зі сторожем, – озвався нарешті Станіслав, – там трохи зимно, але якось перебудемо. Знати б, що або кого ми збираємось побачити.

Проте Кислович мовчав.

– Ви, бува, не дрімаєте? – пожартував поліціянт.

Коли й тоді не почув відповіді, здивовано озирнувся. Кислович нерухомо сидів, спостерігаючи за ним поверх піднятого коміра.

– З вами все добре? – стривожено запитав чоловік.

– Аякже, – була відповідь, – тільки затримайтесь на хвильку. Я вилізу. Дякую, що підвезли…

– Що за чортівня? – вилаявся поліцейський, почувши незнайомий писклявий голос, замість баритона Германа.

Утім, псевдо-Герман уже прудко вискочив із саней, а за мить і зовсім пропав з виду.

Здивований і до глибини душі обурений, Станіслав повернув назад. На тому ж місці знову виднілася постать Кисловича, і поліціянт готовий був заприсягнути, що той здригався від сміху. Однак, Герман лише вдоволено посміхався.

– Гарні жарти, – випалив Станіслав, – я б охоче посміявся з вами, але, як на мене, проти ночі вони зовсім недоречні.

– Не ображайтеся, мій друже, – Кислович заговорив несподівано лагідним тоном, – я попросив племінника пані Стефи, який має приблизно такий самий зріст, що і я, допомогти мені. І, слід віддати йому належне, він чудово впорався. Хіба не так?

– Перфектно, – процідив Станіслав.

– Ви нічого не збагнете, якщо й далі будете сердитись, – Герман ледве стримував сміх. Нахмурений поліцейський мав досить кумедний вигляд. – Краще подумайте: якщо таким чином вдалося одурити вас, то що говорити про візників?

– Так-так, – Станіслав нарешті замислився і, за звичкою, дістав з кишені люльку, – отже, того ранку, кожен зі зниклих вийшов на ґанок пересвідчитись, чи на місці його сани. Потім повернувся всередину і… Хочете сказати, що посідали туди вже інші люди?

– Саме так.

– А що сталося з тими п’ятьма?

– От саме це я й хочу перевірити, Станіславе. Їдьмо, я змерз…

– Хто б міг влаштувати увесь цей цирк? – допитувався поліціянт, знову рушаючи з місця.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Таємниця Єви»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Таємниця Єви» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Богдан Коломійчук - Візит доктора Фройда
Богдан Коломійчук
Богдан Коломійчук - Небо над Віднем
Богдан Коломійчук
Богдан Коломыйчук - В'язниця душ
Богдан Коломыйчук
Богдан Коломійчук - Людвисар. Ігри вельмож
Богдан Коломійчук
Богдан Коломийчук - Моцарт із Лемберга
Богдан Коломийчук
Богдан Коломийчук - Людвисар. Игры вельмож
Богдан Коломийчук
Богдан Коломийчук - Експрес до Ґаліції
Богдан Коломийчук
Богдан Коломийчук - Готель «Велика Пруссія»
Богдан Коломийчук
Богдан Коломийчук - Візит доктора Фройда
Богдан Коломийчук
Богдан Коломійчук - Король болю
Богдан Коломійчук
Богдан Коломійчук - В’язниця душ
Богдан Коломійчук
Отзывы о книге «Таємниця Єви»

Обсуждение, отзывы о книге «Таємниця Єви» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x