Валерій Лапікура - Вовкулаки не пройдуть

Що казати? Розмов вистачило на п’ятирічку. Старого розпусника пов’язали просто на станції - по поверненню. А з школяркою вийшла халепа. Доки сперечалися між собою міліція з прокуратурою, хто ж вона, ця дівчинка: співучасниця, свідок чи потерпіла, мала здиміла з села - і то так надійно, що й всесоюзний розшук не допоміг. Об’явилася вже дорослою, через кілька років, після смерті матері. Хутенько оформила на себе садибу й хату в Малих Пеньках і, навіть не зазирнувши на сільський цвинтар, знову рвонула в місто - в лімітниці. Думали - назавжди, але вона об’явилася вже за незалежності, та ще й з такою, як сама, подругою.

Об’явилися добряче перелякані. Бо одразу напросилися працювати у торгівельній точці покійного Сороки. За околицю села не вистромлялись і взагалі весь вільний час відсиджувались у старій хаті. Переляку вистачило на рік. А потім баришні знову взялися за своє - сексуальні послуги. Щоправда, надавали вони їх заїжджим чоловікам, бо за місцевих дружини б їм усі патли повидирали б.

Але й ця історія з порнографією до зникнення агітатора ніяк не тулилася. А Шериф, той мені одразу сказав:

- Сестричко, я тебе поважаю за твій світлий розум, але серед наших людей підозрюваних не шукай. Отой столичний півник нічиїх дочок голими не фотографував, нічого ні в кого не вкрав і навіть нікому в борщ не плюнув. Хіба що Петі Гітлеру не заплатив за агітацію. Але по-перше - по ділу, а по-друге, з Петі такий вбивця, як із твоєї Гюльчатай - Клава Шифер. Хіба що - білявенькі обидві.

Календар із фотопортретом цієї блондинки, Клаву маю на увазі, висів у Олексія в хаті. Правда, не на службовій половині, а над ліжком у спальні.

- Ото й кажу, сестричко, в “піонерському таборі” треба сліди шукати, серед отих “політичних”. Бо у наших людей до такої дурні руки не доходять. Ну, хіба що… тещу матюкнути, та й то не всі на це здатні. Степан, наприклад, мовчить. Навіть, як добре вип’є.

- Взагалі - дурне діло нехитре.

- Е, ні! Ти знаєш, чому саме в наших Колодах оцю “хатку шерифа” поставили? За мої гарні очі? Зараз! За те, що у нас найкраща статистика по всій області. Востаннє оце, як ти кажеш, дурне діло сталося ще за Брежнєва, коли у одного йолопа самогонний куб перегрівся і вибухнув. А осколком забило ще одного йолопа, котрий під змієвиком сидів і чекав, доки йому з колоска первак закапає.

- А раптом - наркомани?

- Котрі на городі? Цуплять маковиння? Не сміши! Я кожну маківку оцими своїми руками ще навесні висмикнув. Якраз кампанія була - “стоп-наркотик”.

- Це коли за тобою баба Франя з костуром по вулиці бігла і кричала, що матимеш ти тепер від неї не пиріжки з маком, а дулі без маку?

- Дражнись, дражнись… От як би дізнатися, де його насправді востаннє бачили, того Кулька?

- То розпитай людей.

- Розпитував. Повний абзац! Той його бачив коло школи, той коло фельдшерської хати, а ще хтось - на містку через річку. І що характерно - всі одночасно!

- Де не посій, там вродиться…

- Та вони, ці агітатори навіть для мене один на одного скидаються. Всі нахабні, кричать, лізуть, куди не треба, не ходять, а бігають - і всі в джинсах. Тільки й розрізняю, що в одного на футболці тризуб, у другого - квітка, а в третього - Ленін у профіль.

- А якщо без цієї чортівні, то де він офіційно - як не був, то мав би бути?

- Офіційно мав складати списки на підтримку кандидата.

- А неофіційно?

- І неофіційно. Саме неофіційно, бо підкочувався зі своїми списками переважно до жінок. От знаєш: кого-кого, а його я якраз з-поміж інших вирізняв. У нього голос такий, проникливий, з переконливими інтонаціями. І коли з якоюсь жіночкою розмовляє, то очі примружує, ворушить вусами, надимає ніздрі, а губами своїми повними робить отак, бантиком, наче поцілувати збирається…

Братик зобразив, як саме робить губами Кульок. Схоже.

- Ну і от скажи мені, з вашої жіночої позиції, що б ти подумала, якби він перед тобою отак робив?

- Була б трохи молодша та дурніша - подумала б, що він у мене закохався.

- Ото ж! А я про що кажу? Ти ж у нас у селі найрозумніша!…

- Ну-ну… і що з того?

- Те, що ти сказала: будь-яка, дурніша від тебе, голову стратить від такого підходу. А далі? Чоловіки у нас ревниві. Взяти хоча б Зятя…

- Дай Зятю спокій! Він від минулої історії ледве оговтався. Наука на все життя.

- Точно. А потім - не крутився оцей Кульок навколо його Галі.

- А чому не крутився? Жінка ж гарна.

- Може, “не в його форматі”.