Джеймс Чейз - Міс Шамвей і чорна магія

— Може, й справді змінити для різноманітності свої форми?..

Її очі потемнішали. Вона швидко підняла свою склянку, перекинувши при цьому Анселеву. Пиво потекло йому на штани. Не давши Анселеві схаменутись, дівчина вихопила з кишені його піджака носовичок і заходилася витирати мокру пляму. Вигляд у неї був дуже збентежений.

— Я просто в розпачі! Як це могло статися, не уявляю! Боюсь, я зіпсувала вам костюм.

Ансель забрав у неї носовичка й узявся терти сам.

— Дарма, буває, — бурмотів він. — Не переймайтеся.

Але Майра вже кинулася до Богля і вчепилась у його куртку.

— Це ж просто жах! — вигукнула вона, а тоді знову звернулась до Анселя: — Ви повинні мені пробачити!

— Та звісно. Запевняю вас, нічого страшного не сталося.

Дівчина засмучено подивилася на свої руки.

— Я вся в пиві. Не заперечуєте, якщо я піду помию руки?

Вона обдарувала їх чарівною усмішкою і квапливо вийшла. Богль провів її поглядом.

— Що ти про неї думаєш? — запитав він. — З усього судячи, добра пройда — і раптом дозволяє обвести себе круг пальця, як темна індіанка.

Ансель зберігав незворушний вигляд.

— Хто її знає, — сказав він. — У кожному разі, дівчина надто гарна, щоб вештатися тут самій.

— А язичок у неї, наче бритва, — зітхнув Богль. — Краще б нам здиміти, поки вона не з'явилася знову.

Ансель помахав офіціантові, щоб той приніс рахунок.

— Чудова думка, — схвально мовив він. — Тут нам робити більше нічого. Роботу ми закінчили. Але ти, друже, робиш неабиякі успіхи. Подумати лишень, примусив потрусити гаманом таку пташечку!..

Зненацька він затнувся на півслові й розгублено втупився в співрозмовника.

— Мої гроші! — вигукнув він, хапливо нишпорячи по кишенях. — Зникли всі мої гроші!

— Зникли… — тупо проказав за ним Богль. — Як це — зникли?

Раптом погляд його спохмурнів, і він теж заходився нишпорити в кишенях. Зникли два долари, одержані від Майри за таблетки, зникла й решта грошей. Приголомшені компаньйони перезирнулися.

— Ми спіймалися на примітивну хитрість, — з гіркотою сказав Ансель. — Спосіб давній, як світ. Вона облила мене пивом, щоб спорожнити кишені, вдаючи, ніби допомагає витерти пляму. Вона в подвійному виграші…

Підійшов офіціант. Побачивши червоне від люті Боглеве обличчя, він занепокоєно спитав:

— Що сталося, сеньйоре?

— Іди геть! — прогарчав той. — У нас щойно поцупили всю монету!

— Але сеньйорита вже пішла, сеньйоре. Раніше вона робила це лише після того, як клієнт розраховувався. А щоб отак — то вперше. Дуже нечесно з її боку так чинити.

Богль і Ансель перезирнулися.

— Що ви хочете цим сказати? — спитав Ансель. — Ви знаєте цю молоду особу?

— Так, сеньйоре. Вона приходить сюди досить часто. Розумієте, у неї дуже гарна зовнішність і навдивовижу спритні пальці.

— То ось як оббирають клієнтів у цьому клятому кублі! — загорлав Богль, стискаючи кулаки.

Офіціант знизав плечима.

— Ви ж самі її запросили, сеньйоре. Хто ж знав, що ви такі роззяви?

— Ходімо, Богль, — сказав Ансель. — Хай це буде нам наука.

— А рахунок, сеньйоре?

— Віддаси його своїй прекрасній блондинці, коли вона навідається сюди наступного разу! — люто кинув Богль. — І перекажи їй, що коли ми стрінемося знову, нехай дбає не тільки про свою сумочку! Я розірву її на шматки, щоб подивитися, що там у неї всередині!

Компаньйони підвелись і пішли з кав'ярні.

Перш ніж змалювати свою зустріч з Майрою Шамвей, хочу трохи розповісти про її минуле життя. І тільки потім, з вашого дозволу, повернемося до моєї історії.

Майра збрехала Донові Анселю, коли сказала, що вона журналістка. Перед тим вона вже п'ять років заробляла собі на життя як «забійниця». Вам нічого не говорить це слово? Гай-гай! Тоді постійте кілька хвилин на розі вулиць, що мають сумнівну славу. Постояли? Тепер дістаньте ваш гаманець. Що? Вже немає? Це діло рук, дуже спритних рук якої-небудь «забійниці». Здебільшого пропажу гаманця виявляють лише через кілька годин.

Майрин батько показував фокуси в третьорядних мюзик-холах. Дівчинка вчилась у нього. Коли їй минуло п'ятнадцять, він вирішив зробити Майру помічницею. Здібності до ремесла були у неї в крові. Всі захоплювались її навдивовижу спритними пальцями. Вона віртуозно маніпулювала картами. Здавалося, вона може зняти непомітно для господаря навіть куртку і так само непомітно надягти на нього знову. Хтозна-звідки в руках у неї з'являлися різні предмети й тут-таки зникали хтозна-куди. Одне слово, вона була фокусниця «від Бога».