Тесс Ґеррітсен - Хранителі смерті

Він люто зиркнув на Кроу, який саме виловив вазу з відкритого ящика.

– Гей! Цій речі щонайменше чотири сотні років! Ставтеся до неї з повагою!

– Певно, час нам із вами вийти звідси й поговорити, – сказала Ріццолі.

Робінсон стривожено подивився на трьох детективів, які почали відкривати черговий ящик, і, вагаючись, пішов слідом за Джейн із підвалу, до галереї першого поверху. Вони стояли біля єгипетської виставки, і вхід до несправжньої гробниці височів над ними.

– Коли саме ви тут стажувалися, докторе Робінсон? – запитала Джейн.

– Двадцять років тому, на третьому та четвертому курсі. Коли Вільям був куратором, він намагався щоліта залучати одного-двох студентів коледжів.

– Чому зараз стажерів немає?

– У бюджеті бракує коштів на їхні витрати, тож привабити сюди студентів майже неможливо. До того ж замолоду зазвичай краще працювати в полі, з юнаками твого віку, а не бути прикутим до старої порохнявої будівлі.

– Що ви пам’ятаєте про доктора Скотта-Керра?

– Він мені подобався, – відповів Робінсон, і спогад засвітив усмішку на його вустах. – Навіть тоді він був трохи забудькуватий, але завжди приємний, завжди щедрий на увагу. Одразу ж поклав на мене неабияку відповідальність, і це було найкращим досвідом, який я взагалі отримував. Навіть якщо зрештою з цього вийшло саме розчарування.

– Чому?

– Завищені очікування. Я думав, що зможу отримати таку ж роботу, коли захищу докторську.

– І не вийшло?

Він похитав головою.

– Зрештою працював чорноробом.

– Це як?

– Археолог за контрактом. Нині, здобувши ступінь з археології, тільки таку роботу й можеш дістати. Вони це називають «менеджментом культурних ресурсів». Я працював на будівництві й на військових базах, копав тестові ями, шукаючи ознаки історичної цінності, перш ніж у справу підуть бульдозери. Це робота тільки для молоді. Жодних переваг, живеш на валізах, і на спину з колінами впливає погано. Тож, коли Саймон зателефонував мені три роки тому й запропонував цю роботу, я з радістю відклав лопату, хай і заробляю тут менше, ніж у полі. Це, власне, пояснює те, чому ця посада так довго була вакантна після смерті доктора Скотта-Керра.

– Як музей може працювати без куратора?

– Звучить неймовірно, але керувати виставою береться хтось типу місіс Віллебрандт. Вона роками залишала одну й ту саму експозицію у тих же порохнявих вітринах. – Він зиркнув на рецепцію і прошепотів: – Знаєте, вона сама аніскільки не змінилася з часів мого стажування. Ця жінка уже народилася древньою.

Джейн почула кроки на сходах, розвернулася й побачила, що з підвалу до них трюхикає Фрост.

– Ріццолі, ходи сюди, подивися.

– Що знайшли?

– Точно не знаю.

Вони з Робінсоном слідом за Фростом спустилися назад до фондів. Підлога була засипана тирсою там, де детективи обшукали ще кілька ящиків.

– Ми намагалися зняти ось цей, я сперся на стіну – і вона наче подалася під моїм плечем, – розповідав детектив Тріпп. – А тоді я помітив ось це . – Він вказав на цеглини. – Кроу, посвіти сюди, щоб усім було видно.

Кроу спрямував промінь ліхтаря на тепер вигнуту стіну, і Джейн спохмурніла. Одна з цеглин випала, і в отворі було видно лише чорноту.

– Там є простір, – сказав Кроу. – Ліхтарик навіть до стіни не добиває.

Джейн розвернулася до Робінсона.

– Що за цією стіною?

– Навіть не здогадуюся, – пробелькотів він, зачудовано дивлячись на вигнуту цеглу. – Завжди думав, що стіни тут надійні. Але ж і будівля така стара…

– Наскільки стара?

– Щонайменше сто п’ятдесят років. Так сказав водопровідник, який ремонтував убиральню. Знаєте, це колись була сімейна резиденція.

– Кріспінів?

– Вони жили тут у середині дев’ятнадцятого століття, потім родина перебралася до нового житла в Брукліні. Саме тоді тут і зробили музей.

– Куди виходить ця стіна? – запитав Фрост.

Робінсон трохи подумав.

– Думаю, що на вулицю.

– Тож іншого будинку по той бік немає.

– Ні, тільки дорога.

– Виберемо трохи цеглин і подивимося, що з того боку, – вирішила Джейн.

Археолог злякано подивився на неї.

– Якщо почнете діставати цеглу, усе може обвалитися.

– Але ж ясно, що це не опорна стіна, – сказав Тріпп. – Інакше вона вже завалилася б.

– Я хочу, щоб ви негайно зупинили це, – сказав Робінсон. – Мушу поговорити з Саймоном, перш ніж щось іще робити.

– То, може, зателефонуєте йому? – запропонувала Ріццолі.

Куратор вийшов, а детективи залишилися у підвалі – німа картина, присвячена виходу дійової особи. Щойно двері за ним зачинилися, Джейн розвернулася до стіни.