Володимир Бєляєв - Стара фортеця

Здесь есть возможность читать онлайн «Володимир Бєляєв - Стара фортеця» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1985, Издательство: Молодь, Жанр: Детские остросюжетные, Детские приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Стара фортеця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Стара фортеця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Трилогія «Стара фортеця» відомого російського радянського письменника розповідає про «перші сходи революції» на Україні, про долю звичайних юнаків та дівчат, які жили в незвичайний час революційних звершень, про їхню участь у боротьбі за Радянську владу. На прикладі героїв книжки сучасний молодий читач учиться жити і боротися, самовіддано служити Батьківщині.

Стара фортеця — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Стара фортеця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Унизу, під балконом, грюкають важкі двері, й на тротуар виходять вусатий лікар Григоренко, наш директор Прокопович і Котька. Горе-отаман уже переодягся в сухе вбрання, на ньому вузький матроський костюмчик і шапочка з георгіївськими стрічками. Мабуть, його батько схопив перше, що трапилося під руку.

Котька оглядається на всі боки, дивиться на вікна — чи не стежать за ним хлопці з класів, і тоді, певне заспокоївшись, поправляє безкозирку.

— Покарайте, ради бога, цього виродка, Гедеоне Аполінарійовичу! Глядіть, він вам усіх гімназистів перетопить! — долинув знизу густий бас лікаря.

— І не кажіть! — загув у відповідь директор. — Коли б ви знали, яка морока з цією зарічанською шантрапою. Жах! Жах! Пригнали їх до мене з вищепочаткового, і все догори дном пішло, вихователі просто з ніг позбивалися. Ніякої користі від них самостійній Україні не буде — запевняю вас. Уже замолоду в ліс дивляться. Я вже в міністерстві просив, чи не можна їх у комерційний перевести…

Вусатий лікар, співчутливо похитуючи головою, влазить у прольотку.

— Заходьте до нас із дружиною, Гедеоне Аполінарійовичу, будь ласка! — запрошує він.

— Красно дякую, — вклонився Прокопович.

Лікар натягнув віжки. Кінь підкинув дугу і, подавшись грудьми вперед, зрушив прольотку з місця.

Директор постояв трошки, висякався в біленьку хустинку, поправив крохмального комірця й пішов.

І тієї ж миті пролунав дзвоник. Перерва закінчилася.

«Виродок — це про мене», — вибігаючи в коридор, подумав я.

Добре діло! Мені підніжку підставили, я собі носа розбив, забив коліно — та я ж і винний, я виродок? Нехай викличе й спитає — я скажу йому, хто виродок!

Наприкінці останнього уроку до класу входить сторож Никифор і, спитавши дозволу у викладача, уриваним, глухим голосом кличе мене до директора гімназії. Я не хочу показати, що злякався, й повільно, не кваплячись, одну по одній збираю свої книжки й зошити.

У класі — тиша.

Всі дивляться на мене.

Учитель природознавства Полов'яп, вилицюватий, веснянкуватий, у жовтому чесучевому кітелі, витирає забруднені крейдою пальці з таким виглядом, наче йому немає ніякого діла до мене.

Усі наші зарічанські хлопці супроводять мене співчутливими поглядами.

Я виходжу слідом за горбатим Никифором, як герой, високо підвівши голову, ляскаючи себе по стегнах важкою низкою книг. Нехай ніхто не думає, що я злякався.

… Сутулий чорнобородий Прокопович дуже боявся всякої зарази. Цілісінький рік, взимку і влітку, він ходив у коричневих лайкових рукавичках. Скрізь йому привиджувалися бактерії, але найдужче в світі він боявся мух. Вдома у нього на всіх етажерках, підвіконниках і навіть на лавці під яблунею були порозставлювані налиті сулимою скляні мухоловки.

Знаючи, чим можна допекти директорові, Сашко Бобир здорово наловчився ловити великих зелених мух, що залітали інколи до нас у клас і, стукаючись об шибки, дзижчали, мов джмелі.

Спіймає Сашко таку муху й під час перерви крадькома через замкову щілину в кабінет до Прокоповича пустить.

Муха задзижчить у директорській, а Прокопович заметушиться, мов очманілий: стільці соває, вікна відчиняє, горбатого Никифора на допомогу кличе — муху вигнати.

А ми раді, що йому, бородатому, дозолили.

Я насилу відчинив важкі, оббиті клоччям і зеленою клейонкою двері до директорської.

Прокопович навіть не глянув на мене.

Він сидів у м'якому шкіряному кріслі за довгим столом, уткнувшись бородою в купу паперів і поклавши на край стола руку в коричневій рукавичці. Дуже не хотілося, щоб директор упізнав у мені того самого декламатора, що виступав на урочистому вечорі.

У важких позолочених рамах порозвішувані портрети українських гетьманів. Їх багато тут, під високою стелею директорського кабінету.

Гетьмани стискають у руках важкі золоті булави, оздоблені коштовним камінням; пишні страусові пера розвіваються над гетьманськими шапками. Один тільки Мазепа намальований без булави. З непокритою головою, у розстебнутому камзолі, схожий на переодягненого ксьондза, він дивиться на директора хитрими, лютими очима, й мені раптом здається, що це не Прокопович, не директор нашої гімназії сидить за столом, а якийсь бородатий гетьман, що зійшов з портрета. Сидить лютий, незадоволений, наче старий сич, наїжився над паперами й не помічає мене.

Прокопович розгорнув важку чорну книгу.

Мені набридло чекати. Я тихенько кахикнув.

— Чого треба? — глухо, скрипучим голосом спитав директор, піднявши довгу жорстку бороду.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Стара фортеця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Стара фортеця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Володимир Кільченський - Вітри сподівань
Володимир Кільченський
Володимир Різун - СПЕЦНАЗ
Володимир Різун
Олена Печорна - Фортеця для серця
Олена Печорна
Володимир Владко - Чудесний генератор
Володимир Владко
Володимир Малик - Князь Кий
Володимир Малик
libcat.ru: книга без обложки
Валентин Чемерис
Орхан Памук - Біла фортеця
Орхан Памук
Володимир Ричка - Володимир Мономах
Володимир Ричка
Володимир Лис - Стара холера
Володимир Лис
Антон Гайдук - Конотоп Фортеця
Антон Гайдук
Отзывы о книге «Стара фортеця»

Обсуждение, отзывы о книге «Стара фортеця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x