Володимир Бєляєв усією силою свого таланту, силою любові й ненависті відгукується на людський біль і лихо, на вимогливий заклик чесних людей світу приборкати фашизм, зірвати маячні плани паліїв війни, що сіють на землі ядерну загрозу і вбивства, наклепи і провокації. Саме цим душевним болем перейнята інша книжка Володимира Бєляєва «Вишневі алеї», до якої увійшли найкращі твори письменника — повість, оповідання і памфлети, створені в останні роки.
Назву збірці дало документальне оповідання про подвиг, що його здійснив у перші дні війни маленький гарнізон прикордонної застави, яким командували лейтенант Олексій Лопатін та політрук Павло Гласов. Вони загинули у нерівному бою із загарбниками, їх поховали на сільському кладовищі недалечко від застави. «Прикордонники, які прийшли служити сюди, — пише автор, — посадили на заставі вишневу алею на честь славного подвигу своїх попередників. Навесні дерева вкриваються ніжним білим цвітом, а ближче до середини літа на них рясно червоніють соковиті вишні. Ніхто не зриває їх — така традиція. Наливаючись соком, вони поступово падають на землю і червоніють під деревами, немов краплі крові, якою колись зросили цю землю герої-прикордонники».
В образному ладі книжки відбито всенародну пам'ять про мужніх борців за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Ми ніби чуємо відгук тужних дзвонів білоруської Хатині, завивання вітру у руїнах Брестської фортеці, трагічний реквієм, що звучить на Піскарівському кладовищі в Ленінграді.
Відомості про героїчних прикордонників-лопатінців автор збирав багато років, він довго жив на заставі, яку лопатінці захищали до останнього подиху, стримуючи натиск гітлерівських полчищ. Цій заставі присвоєно ім'я лейтенанта Олексія Лопатіна, Героя Радянського Союзу. В Народній Республіці Болгарії одну з прикордонних застав також названо іменем О. Лопатіна.
Не дізналися б ми, напевне, і про високий моральний подвиг скромної дівчини Іванни Ставничої, яка відверто кинула в обличчя церковним фанатикам суворе звинувачення у дворушництві і підступній зраді, якби не слідопитський пошук Володимира Бєляєва. У післявоєнному Львові письменникові вдалося знайти сліди убивць Іванни, і у своїй повісті «Хто зрадив?», також уміщеній в збірці «Вишневі алеї», він розкрив правду вчиненого злочину. Обплутана густим павутинням єзуїтських провокацій, дочка священика Івана, натура щира і простодушна, опинилася на краю прірви, в жорстоких лабетах так званих «духовних пастирів» — гітлерівських агентів. Руйнувалась її мрія про те, щоб навчатися в університеті, стати науковцем. Осіняючи Іванну хрестом, запеклий антирадянщик митрополит граф Андрій Шептицький лицемірно переконував свою хрещеницю: «Не побивайся за безбожним університетом. Присвяти себе цілком служінню в товаристві імені пресвятої діви нашої Марії… Зроби все можливе, щоб застерегти знайомих тобі юнаків та дівчат від вступу до комсомолу. Квиток у кишені наших молодих галичан — це каїнова печать назавжди, найбільший гріх перед господом богом. Запам'ятай це! Будь-якими засобами треба викорінювати згубні плевели безбожного вчення».
Не послухалась Іванна напучень митрополита, який вчив безвладно скорятися злу, сковував її волю і прагнення до кращого життя. Вона на власні очі бачила, як у роки варварської навали фашистів з благословення церковників-націоналістів бандерівські бандити жорстоко знущалися над невинними людьми, як есесівці, на пряжках поясів яких були виштампувані слова «З нами бог!», прирікали на загибель старих і малих, стріляли у беззахисних впритул, у потилицю. Десятки тисяч мирних жителів тільки у Львові винищили вони за тридцять сім місяців фашистської окупації.
Побачивши зраду людей, у яких вона раніше вірила, Іванна поспішає на допомогу борцям за свободу, рятує з табору смерті військовополонених, зближується з радянськими підпільниками.
Єзуїти, підступно виманивши Іванну з підпілля, присудили її до смертної кари. І коли есесівець накинув дівчині на шию зашморг/вона рішуче зірвала з себе натільний хрест і шпурнула його геть, звільнившись раз і назавжди від релігійних пут.
Володимир Бєляєв створив великий цикл памфлетів «Слуги фашизму і реакції», на конкретних прикладах переконливо показавши антинародну суть буржуазних українських націоналістів та уніатських церковників, які благословляли їх. Нині вони влаштували собі кубло у західних країнах, де їм платять за зрадництво, за будь-яку антирадянську акцію, будь-який виступ проти комунізму. Памфлет «Загадка Вулецьких горбів», спрямований проти націоналістичних терористів та запроданців, що подвизалися на шпигунській службі у гітлерівців, розриває історію зникнення великої групи львівської інтелігенції у перший рік фашистської окупації.
Читать дальше